Онлайн-урок №28 "Синтаксис. Складне речення. СПР"

Онлайн-урок №28 "Синтаксис. Складне речення. СПР"

13.04.2016 о 18.30

Конспекти до уроку:

Тести до уроку:

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №51 "Синтаксис. Складне речення. СПР"

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №52 "Синтаксис. Складне речення. СПР: Продовження"

Корисні посилання:

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №21 "М. Вороний, О. Олесь, В. Винниченко, П. Тичина, М. Рильський, М. Хвильовий, Ю. Яновський, В. Сосюра, В. Підмогильний"

Підготовка до ЗНО. Українська література.
Конспект 21. М. Вороний, О. Олесь, В. Винниченко, П. Тичина, М. Рильський, М. Хвильовий, Ю. Яновський, В. Сосюра,         В. Підмогильний

Микола Вороний (1871-1938)

«Блакитна Панна» (1912)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Провідний мотив: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.
Віршовий розмір: хорей.
Про твір: Блакитна панна – це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Микола Вороний став новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія.

Олександр Олесь (Олександр Кандиба) (1878-1944)

«Чари ночі» (1907)

Літературний рід: лірика.
Жанр: романс (він став популярною народною піснею).
Вид лірики: інтимна (любовна).
Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.
Віршовий розмір: ямб.
Про твір: вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя – надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання – над усе. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина – природа».

«О слово рідне, орле скутий!..» (1909)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: патріотична.
Провідні мотиви: любов до рідної мови і заклик до її збереження.
Віршовий розмір: ямб.
Про твір: у збірці «Будь мечем моїм...» О. Олесь, розвиваючи традицію Т. Шевченка та Лесі Українки, гостро порушує проблему рідного слова, щиро захоплюється ним і нищівно картає колонізаторів, які його нищать, і своїх безбатченків, котрі його зневажають. Вірш пульсує потужним патріотичним почуттям, яке особливо посилюють риторичні вигуки й звертання. Красу, мелодійність і багатство української мови О. Олесь розкриває через емоційно насичені пейзажні порівняння, метафоричні епітети, міфологічно-біблійні символи.

Володимир Винниченко (1880-1951)

«Момент» (1910)
(Із оповідань тюремної Шахерезади)

Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Сюжет: революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку – і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття. Молоді люди переживають екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.
Про твір: розповідь ведеться від першої особи. Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели) – і зникло разом із чарівною панною.

Павло Тичина (1891-1967)

«Ви знаєте, як липа шелестить...» (1911)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: інтимна.
Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.
Віршовий розмір: ямб.
Про твір: неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття. Риторичні запитання й оклики, звернені до читача, ніби зближують його з поезією. Романтичний нічний весняний пейзаж, звукові й слухові образи емоційно наснажують цей ліричний вірш.

«Арфами, арфами...» (1914)
(Із збірки «Сонячні кларнети»)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Провідний мотив: гімн весні як символу любові, життя й натхнення.
Про твір: вірш наповнений урочистою, весняною мелодією, наснажений оптимістичним пафосом, передчуттям радості від зустрічі з весною й очікуванням змін у суспільстві. «Емоційність настрою забезпечується самобутнім ритмічним ладом, вишуканістю строфічної будови, яскравою метафоричністю, «дзвоном» асонансів й алітерацій».

«О, панно Інно...» (1915)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: інтимна (любовна).
Провідний мотив: нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього.
Віршовий розмір: ямб.
Про твір: у формі монологу поет змальовує страждання і суперечливі почуття ліричного героя, викликані невзаємним коханням. Образ вікна – це розлука. Сніги – холод на душі, самотність. Атмосфера давнього кохання асоціюється з красою різнобарв’я, з тонкощами аромату квітучого лугу.

Максим Рильський (1895-1964)

«Молюсь і вірю...»

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: філософська.
Провідний мотив: молодечий оптимізм, відчуття польоту.
Віршовий розмір: ямб.
Про твір: вірш сповнений молодечого оптимізму, ліричний герой клянеться, що буде жити, доки дозволить йому «дух життя». Підсилюють світлі відчуття життя пейзажні штрихи: «грає вітер», «голуби ясної вроди черкають неба береги».

Микола Хвильовий (Микола Фітільов) (1893-1933)

«Я (Романтика)» (1924)

Жанр: новела.
Тема: протистояння гуманізму та фанатизму, добра і зла в душі героя («чекіста і людини»), його роздвоєність.
Ідея: фатальна невідповідність між ідеалами революції та засобами їх досягнення; розвінчання й засудження революційного фанатизму.
Головні герої: «Я» – главковерх «чорного трибуналу», доктор Тагабат, дегенерат, Андрюша; мати «Я».
Сюжет: засідання «чорного трибуналу комуни» у «фантастичному палаці» (будинок розстріляного шляхтича) – ухвалення одного й того ж вироку: «Розстрілять!» (без адвокатів і прокурорів) – увечері вдома мати «Я» заспокоює розтерзану душу «м’ятежного сина революції» – одного дня «чорний трибунал» ухвалює вирок розстріляти черниць за антиреволюційну агітацію – серед них «Я» упізнає свою матір – щоб довести відданість революційній справі, «Я» власноруч застрелив свою матір.
Символи: інсургент – революціонер; версальці – контрреволюціонери; месія – посланець Бога, спаситель; синедріон – рада, вищий орган.
Композиція: ліричний заспів і три частини; розповідь ведеться від першої особи; поєднання картин-марень і картин моторошної реальності.
Про твір: кожен персонаж – це втілення певних сил, що формують психологічний світ людини. Дегенерат уособлює «тваринні» сили і нагадує каторжника. Андрюша – нервовий, несміливий, сентиментальний «невеселий комунар». Доктор Тагабат – раціоналіст, який все зважує чітким розрахунком, законом революційної доцільності.
  Поставлений перед неминучим вибором між синівським і революційним обов’язком, герой твору робить фатальний вибір. Убивство чекістом власної матері є катастрофічною розв’язкою внутрішнього протистояння фанатизму й гуманізму.

Юрій Яновський (1902-1954)

«Вершники» – роман у новелах. Твір складається з восьми новел.

«Подвійне коло» (1935)

Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Тема: зображення родини Половців у кривавих подіях громадянської війни 1919 р.
Ідея: засудження братовбивства й недотримання закону народної моралі, протиставлення загальнолюдських вартостей класовим.
Головні герої: брати Половці – денікінець Андрій, петлюрівець Оверко, махновці Панас і чотирнадцятирічний Сашко, червоний командир Іван; їхній батько Мусій Половець; червоний комісар Герт.
Сюжет: бій у степу під Компаніївкою в серпні 1919 p.: перша сцена – Оверко вбиває Андрія; друга сцена – від Панасової кулі помирає Оверко, поховання загиблих братів; третя сцена – самогубство Панаса після програного бою з Іваном.
Про твір: бій під Компаніївкою, у якому схрещують шаблі п’ять братів Половців, – це модель усієї громадянської війни. Сила родових інтересів зіткнулася із силою інтересів класових. Під ударами шабель брати падають один за одним, і кожна нова смерть наче перекреслює батькову приповідку: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду».

«Шаланда в морі» (1935)

Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Тема: зображення надзвичайної ситуації рибалок у штормовому крижаному морі.
Ідея: возвеличення родини, подружньої відданості, гуманних основ життя, народної моралі, етичних ідеалів.
Головні герої: Мусій Половець, його дружина Половчиха, рибалка Чубенко.
Сюжет: Мусій Половець змагається з крижаними хвилями, але намагається врятувати артільну шаланду «Ластівку». Друзі-рибалки вже не вірять у щасливе повернення. На березі залишається лише його вірна дружина. Вона з надією дивиться на море, згадує своє життя з Мусієм, своїх синів. Раптом з’являється шаланда, і Половчиха почула голос свого змученого чоловіка. Мусій сказав, що не міг кинути артіль, бо вона й так бідна. Подружжя Половців, ніжно обнявшись, пішло до домівки.
Про твір: художній час і простір у новелі обмежені – дія відбувається в короткому часі, на конкретному просторі – у морі й на його березі. Сюжет простий, але досить напружений. Письменник більше зосереджує увагу на внутрішньому стані Половчихи. Сцена чекання на березі штормового моря (як утілення вірності подружжю) – як символ краси вірності – викликає асоціації з образом Ярославни (зі «Слова о полку Ігоревім») – своєрідним символом вірності коханню. Емоції, переживання героїні рухають і сюжетом. У творі оспівано повсякденний героїзм звичайних людей.

Володимир Сосюра (1898-1965)

«Любіть Україну!» (1944)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: патріотична.
Провідний мотив: щира любов до рідної України.
Віршовий розмір: амфібрахій.
Про твір: у цьому вірші поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі. Простота художніх засобів і їхня довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрим серцем на добро, добрі вчинки.

Валер’ян Підмогильний (1901-1937)

«Місто» (1927)

Літературний рід: епос.
Жанр: урбаністичний роман.
Тема: підкорення людиною міста.
Ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто.
Головні герої: Степан Радченко, Надійка, «мусінька» Тамара Василівна (її чоловік Лука Гнідий і син Максим), Зоська, балерина Рита, Михайло Світозаров, поет Вигорський, Левко, Борис – студенти.
Сюжет: І частина. Степан Радченко разом з односельцями Надійкою і Левком дісталися Дніпром до Києва на навчання. Степан оселився на Подолі, у дядькового знайомого крамаря Гнідого. Спочатку жив у столярній майстерні поряд з коровами, а ставши студентом, перебрався жити в будинок, на кухню. Відвідавши літературну вечірку, Степан, сповнений заздрощів, вирішив написати оповідання про бритву. «Долю своєї бритви він підніс до історії громадянської війни, зробив її символом виборюваної влади». Написавши свій твір, поніс відомому літературному критику Світозарову, але той не захотів з хлопцем розмовляти. Знищений і принижений, він пішов до Надійки і сказав, що йде від неї назавжди. Уночі до Степана почала приходити дружина Гнідого, Тамара Василівна. Радченко мав успіхи в навчанні. Професор, який приймав іспит з української мови, порадив читати лекції з української мови на курсах для держслужбовців. Так Степан і зробив. Заробивши грошей, хлопець купив новий одяг і переїхав до кімнати знайомого Бориса. На курсах Степан познайомився з поетом Вигорським. II частина. Хоч Степан і позбувся злиднів, проте й далі жив скромно. Його твори почали друкувати в журналах, хлопець був щасливий. Він познайомився з городянкою Зоською, коли купував лотерею. Степан захоплювався її непередбачуваністю, дарував цукерки й квіти, водив до театру й кіно. Радченко відвідує редакцію журналу, бере участь у літературних дискусіях, покидає університет. Невдовзі за надруковану збірку отримує гонорар у 350 карбованців. Якось хлопець зустрів земляка Бориса, той розповів йому, що одружується. Радченко за описом упізнав Надійку, і йому стало прикро. Згодом Степана обирають на посаду секретаря журналу – і він з головою поринає в роботу. Степанові захотілося затишнішої квартири. Коли Радченка обрали до культкомісії місцевкому, йому все важче стало знаходити час для зустрічей із Зоською. Степан пропонує Зосьці вийти за нього заміж. Вона погоджується. Удома він починає картати себе за дурість і вирішує порвати із Зоською. На вечірці в подруги він прямо сказав їй про це, але не пішов, а став одверто й зухвало залицятися до інших жінок, познайомився з красунею, актрисою і балериною з Харкова Ритою. У Степана зародилася думка написати великий твір про людей. Сів, із легкістю написав перший розділ. Але далі нічого не виходило. Молодого автора охопив розпач. Через деякий час Степанові захотілося побачити Зоську і помиритися з нею. Коли він пішов до дівчини, то дізнався, що Зоська отруїлася й померла. Хлопця охопив жах. Степан переїздить до нової кімната в семиповерховому будинку з ліфтом. Нудьга його не кидала. Якось зустрів односельця Левка. Той вивчився і тепер їхав працювати на Херсонщину. Радченко також вирішує їхати звідси. Потім захотів зустрітися з Надійкою. Пригадав адресу, яку казав йому Борис, і пішов. Надійку він ледь упізнав. Це була вагітна жінка, що розмовляла з ним «погордо». З тяжким серцем і гнівом Степан вийшов із дому. Раптом зустрів знайому Риту. Йому здалося це щастям. Коли розставалися, то пообіцяли одне одному зустрітися завтра. Юнак побіг по сходах, не чекаючи ліфта, у квартиру, відчинив вікно й послав містові свій поцілунок. Сів за стіл і став писати свою повість про людей.
Про твір: твір має два епіграфи: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола…» і «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?».
  У романі подано мотив підкорення людиною міста. У центрі твору – психологічно достовірно розкритий характер Степана Радченка, який проходить типовий шлях сходження по кар’єрній драбині. Цю художню модель вибудовано з використанням історичної ситуації 1920-х років, коли в споконвічно «селянській» Україні почали активно розвиватися міста й тисячі подібних Степанів із занедбаного українського села потягнулися до міської культури, цивілізації. Жінки в романі, яких зустрічає Степан, – це окрема модель поведінки Степана на певних відрізках його духовної еволюції і входження у міську культуру. У романі саме жінки стають своєрідними каталізаторами прояву характеру головного персонажа. Сюжет твору відкритий.

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №33 "Література XX ст.: Продовження"

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №15 "П. Куліш. М. Вовчок. І. Нечуй-Левицький"

Підготовка до ЗНО. Українська література.
Конспект 15. П. Куліш. М. Вовчок. І. Нечуй-Левицький

Пантелеймон Куліш (1819-1897)

«Чорна рада» (1857)

Літературний рід: епос.
Жанр: перший історичний роман в українській літературі (роман-хроніка; історико-пригодницький роман).
Тема: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. – доби Руїни.
Ідея: утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення).
Головні герої: наказний гетьман Лівобережжя, переяславський полковник Яким Сомко, правобережний гетьман Павло Тетеря, ніжинський полковник Васюта Золотаренко, кошовий гетьман Запорозької Січі Іван Брюховецький, московський князь Гагін, запорозький козак, курінний отаман Кирило Тур; полковник і панотець Шрам (справжнє прізвище Чепурний), його син Петро Шраменко; колишній козак, господар хутора Хмарище Михайло Черевань, його дружина Меланія і дочка Леся; Божий Чоловік.
Сюжет: приїзд батька й сина Шрамів на хутір Хмарище до Череваня, знайомство Петра Шрама з родиною Череванів, спілкування з Божим Чоловіком – бажання Шрама заручити Петра й Лесю – Шрами й Черевані в Києві, розмова з незадоволеними міщанами – знайомство Лесі з Кирилом Туром – зустріч Череваня й Шрама з Якимом Сомком у Києво-Печерській лаврі – вечеря Сомка, Шрама, Череваня, Тура й Лесі в Києві, натяк Тура на викрадення Лесі – нічне викрадення Лесі, двобій Кирила Тура з Петром Шраменком – гостини Шрама на хуторі в Гвинтовки, недалеко від Ніжина – зустріч Петра Шраменка з Кирилом Туром, сніданок у нього вдома – покарання біля стовпа Кирила Тура в урочищі Романовський Кут, повернення Кирила й Петра додому – перипетії в Ніжині – Чорна рада в Ніжині – обурення обдуреної черні, розчарування її в Брюховецькому – пропозиція Тура порятувати ціною свого життя Сомка (у в’язниці) й відмова останнього – засудження Тетерею на смерть старого Шрама («як бунтівника») – одруження Петра ІІІраменка й Лесі.
Композиція: роман складається з 18 частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна – політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригінальним композиційним прийомом у творі є образ дороги.

Марко Вовчок (Марія Вілінська) (1833-1907)

«Максим Гримач» (1857)

Літературний рід: епос.
Жанр: родинно-побутове (баладне) оповідання.
Тема: зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні середини XIX ст.
Ідея: возвеличення почуття кохання (Катрі до Семена) та засудження соціальної нерівності; обстоювання не спотвореного майновими розрахунками родинного щастя.
Головні герої: заможний козак Максим Гримач, Катря – старша дочка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі.
Композиція: експозиція (І ч.), зав’язка (II ч.), розвиток дії (III ч.), кульмінація (IV ч.), розв’язка (V ч.).
Сюжет: заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує своїх доньок: старшу Катрю й молодшу Тетяну – Катря зустрічається з кріпаком Семеном таємно від батька, адже той дасть згоду на одруження лише з вільним чоловіком – під час бурі Семен загинув – Катря з горя втопилася в річці – старий Гримач у розпачі 5 років не виходить з двору, звеселило його тільки одруження молодшої доньки із сотником.

Іван Нечуй-Левицький (Іван Левицький) (1838-1918)

«Кайдашева сім’я» (1879)

Літературний рід: епос.
Жанр: соціально-побутова повість.
Тема: зображення життя українського села в пореформену добу (друга половина XIX ст.) з усіма його складнощами й суперечностями на прикладі однієї родини.
Ідея: засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, що є головними причинами духовної роз’єднаності в родині.
Головні герої: Маруся й Омелько Кайдаші, їхні сини Карпо (старший) і Лаврін (молодший), Мотря (дружина Карпа), Мелашка (дружина Лавріна); баба Палажка.
Композиція: повість складається з 9 частин, сюжет у яких розгортається за принципом нагнітання епізодів і сцен. Саме діалоги «рухають» сюжет твору, у них розкриваються характери героїв.
Сюжет: розмова братів Карпа й Лавріна про майбутнє одруження, роздратування батька через неробство синів (експозиція) – сватання й одруження Карпа (зав’язка) – поступове назрівання конфлікту між свекрухою і невісткою, сварки між членами родини, одруження Лавріна, наростання сімейних конфліктів, Мелашка на прощі в Києві, повернення Мелашки в Семигори, смерть Кайдаша через пияцтво (розвиток дії) – сварки через мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана і грушу (кульмінаційні моменти впродовж викладеного попереду розвитку дії) – усихання груші (розв’язка).
Про твір: У повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони – учасники великої родинно-побутової війни, якій не видно кінця. І. Франко назвав І. Нечуя-Левицького «всеобіймаючим оком України».

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №23 "Література кінця XVIII — початку XX ст.: Продовження"

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №14 "Прикметник"

Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 14. Прикметник

Прикметник – це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? (яка? яке?) або чий? (чия? чиє?). Прикметник у реченні найчастіше буває узгодженим означенням, рідше – частиною іменного складеного присудка. Не розірвати цю холодну (означення) тишу, вона міцна (присудок) й похмура (присудок), мов граніт.

Розряди

Ступені порівняння якісних

  В окремих словах при творенні ступенів порівняння відбуваються звукові зміни:
с + ш → щ: високий – вищий, товстий – товщий;
г, ж, з + ш → жч: дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, близький – ближчий.
Запам'ятайте винятки: легший, довший.
Іноді форма вищого ступеня утворюється від інших коренів: добрий – ліпший, поганий – гірший, малий – менший, гарний – кращий.

Групи

Правопис складних прикметників

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №21 "Прикметник"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №22 "Прикметник: Продовження"

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №6 "Давня українська література"

Підготовка до ЗНО. Українська література.
Конспект 6. Давня українська література

«Повість минулих літ»

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: літопис.
Тема: висвітлення історії східних слов’ян і князівської влади, утвердження християнства на Русі, розповідь про виникнення слов’янської писемності.
Ідея: возвеличення давності слов’янського роду, уславлення патріотизму.
Про твір: на початку XII ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах Києво-Печерського монастиря Нестор створив «Повість минулих літ», довівши записи до 1113 року. Літопис створювався впродовж тривалого часу багатьма митцями, але на початку XII ст. завершив, упорядкував і дав назву літопису київський монах – чернець Нестор. Ідейно-тематична спрямованість «Повісті…» походить від ідеї зображення давності й могутності держави Київська Русь, героїчне минуле якої пов’язане із правлінням виключно мудрих сильних та справедливих князів (княгиня Ольга, князь Святослав).

«Про заснування Києва»

Сюжет: Були собі три брати – Кий, Щек і Хорив та сестра їхня – Либідь. Збудували вони місто і на честь старшого брата назвали Київ. Навкруги міста був великий ліс, у якому поляни полювали. Дехто вважав, що Кий був перевізником, тому й казали: «На перевіз на Київ». Але це було не так, бо Кий їздив до грецького царя, який приймав його з почестями. Повертаючись, Кий зайшов на Дунай, поставив там містечко і хотів у ньому жити, але навколишні племена йому не дали. І донині те містечко зветься Києвець.

«Про помсту Ольги»

Сюжет: 945 року князь Ігор пішов до деревлян двічі поспіль за даниною. Деревлянам це не сподобалось, і вони зі своїм князем Малом убили Ігоря. Забажавши одружити свого князя з Ольгою, деревляни послали до княгині 20 найкращих мужів. Вирішивши помститися деревлянам за смерть свого чоловіка, княгиня звеліла викопати на тюремному дворі глибоку яму. Наступного дня древлян (нібито з почестями) принесли у човні у двір і вкинули з човном у яму, засипавши землею. Згодом Ольга попросила прислати до неї інших послів, щоб нібито остаточно піти за їхнього князя. Як тільки гості прийшли, Ольга звеліла приготувати мийню, і коли деревляни почали митися, мийню заперли і підпалили, де всі й згоріли. Потім ще двічі помстилася Ольга деревлянам. Перший раз з невеликою дружиною пішла вдова справити тризну на могилі чоловіка, пригостила деревлян, а коли ті упилися, звеліла їх убити. Наступного 946 року, зібравши військо, пішла на древлян війною, перемогла та взяла в облогу Іскоростень. Але ціле літо не вдавалося взяти місто. Тоді, нібито на знак примирення, Ольга запропонувала, щоб замість звичайної данини, їй від кожного двора дали по три голуби і по три горобця. Древляни з радістю погодилися. Княгиня ж звеліла своїм воїнам поприв’язувати до кожного птаха трут і відпустити. Голуби і горобці повернулися у свої гнізда і спалили таким чином усе місто.

«Про напад хозарів»

Сюжет: Після смерті братів (Кия, Щека і Хорива) поляни утискувались навколишніми племенами. І коли сиділи поляни в лісах на горах, то знайшли їх хозари й зажадали данини. Порадившись, дали їм поляни від кожної хати по мечу. Віднесли їх хозари своєму князеві, але мудрі старці сказали, що це недобра данина, бо вони здобули її шаблями, а в полян була зброя сильніша – мечі. Тож відтоді саме поляни брали данину з хозарів, а не навпаки.

«Слово про похід Ігорів»

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: героїчна поема.
Автор: невідомий.
Тема: зображення невдалого походу князя Ігоря на половців 1185 р.
Ідея: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти ворогів.
Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна (дружина Ігоря); половці Овлур, Гзак і Кончак.
Сюжет: оповідь співця Бояна про похід новгород-сіверського князя Ігоря разом із братом Всеволодом, незважаючи на пророче затемнення сонця – лихі віщування природи – перший бій з половцями, перемога князя Ігоря – другий бій, поразка війська Ігоря – віщий «мутен сон» київського князя Святослава та його «золоте слово, з сльозами змішане», звернене до руських князів – плач Ярославни в Путивлі на забралі, звертання її до сил природи – князь Ігор у полоні – утеча його з неволі з допомогою Овлура – погоня половців за князем – зустріч на рідній землі й уславлення Ігоря та його дружини.

Григорій Сковорода (1722-1794)

«De libertate» (про свободу) (1757)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: громадянська (патріотична).
Провідні мотиви: воля – найбільше багатство, уславлення Б. Хмельницького.
Віршовий розмір: дактиль.
Тип римування: суміжне.
Про твір: для ліричного героя воля – найбільше багатство. Ліричний герой, розмірковуючи над питанням, що таке свобода, заперечує порівняння цього людського блага із золотом: «зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш – болото». В останніх двох рядках він згадує і славить Б. Хмельницького як символ вольності.

«Всякому місту – звичай і права...»

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш, що став народною піснею (філософсько-сатиричний).
Вид лірики: громадянська (філософська).
Провідні мотиви: викриття суспільних вад; щасливий той, хто має чисте сумління.
Віршовий розмір: дактиль.
Тип римування: суміжне.
Про твір: автор ставить в один ряд і засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні – і мужик, і цар. Кожна строфа побудована на антитезі: 4 рядки – суспільні вади, 2 рядки – ідеал чистої совісті та ясного розуму. Один із варіантів пісні використано в п’єсі «Наталка Полтавка».

«Бджола та Шершень»

Жанр: байка.
Ідея: праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці).
Головні герої: Бджола, Шершень.
Про твір: байка у формі діалогу між персонажами розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя й паразитичним існуванням. Образи Бджоли й Шершня алегоричні: Бджола – «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться», а Шершень – «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те тільки, щоб їсти й пити». Бджола бачить своє щастя лише в «сродній праці», тобто праці за покликанням: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: «ти така дурна», «багато у вас голів, та всі безглузді». Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою», лише тоді праця «потрібне робить неважким, а важке – непотрібним» (Епікур). У «силі» байки (так Г. Сковорода називав мораль твору) автор бачить щастя людини в «природженому ділі».

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №9 "Давня література"

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №34 "Складне речення. Складне безсполучникове речення"

Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 34. Складне речення. Складне безсполучникове речення

Безсполучникове складне речення

Безсполучниковим називається складне речення, частини якого об'єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників і сполучних слів. З золота зіткане сяєво ллється, ліс в нім купається, листя сміється.

  Більшість безсполучникових складних речень за своєю будовою і змістом синонімічні до сполучникових (складносурядних і складнопідрядних) і легко перебудовуються в них. Але частина безсполучникових складних речень не може перебудовуватися в синонімічні сполучникові.

  Між однорідними частинами безсполучникових складних речень виділяють такі основні види смислових зв'язків:
а. одночасність дій, явищ. Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях;
б. послідовність дій, явищ. Ось день проминув, зник і вечір погожий, ніч криє і місто, і табір ворожий...;
в. зіставлення чи протиставлення змісту частин. Бджоли раді цвіту — люди літу.
  У безсполучникових складних реченнях, що виражають одночасність дій, частини можуть мінятися місцями. Десь скрипів віз; за гаєм, у хуторі, співали дівчата. За гаєм, у хуторі, співали дівчата; десь скрипів віз.
  У безсполучникових складних реченнях зі значенням часової послідовності дій чи зіставними відношеннями частини не можуть міняти місце без порушення смислових зв'язків. У тій хвилі відхилилася запона намету, швидким кроком увійшла до намету Олена.
  За будовою безсполучникові складні речення, що виражають одночасність або послідовність дій, є відкритими синтаксичними одиницями й можуть мати необмежену кількість частин. Країною сонною ніч пролітала; Мовчало таємно південнеє море, Дрімали чинари, схилялися лаври, За темний серпанок ховалися гори.

Інтонація в безсполучникових складних реченнях

    У безсполучниковому складному реченні його частини можуть поєднуватися інтонацією переліку, пояснення і зіставлення.
  Інтонація переліку супроводжується невеликою паузою між частинами речення. Кожна частина вимовляється з поступовим підвищенням голосу на початку й незначним його зниженням перед паузою. Гай зелений вже жовтіє, листя опадає, мина тепло, мина добро, холод наступає.
  При пояснювальній інтонації між частинами речення витримується значна пауза, а пояснювані слова логічно наголошуються. Протягом усієї зими я відчував: щось має статись у цьому світі...
Інтонація зіставлення характеризується тим, що між частинами речення витримується тривала пауза, перша частина вимовляється підвищеним тоном, друга — зниженим. У мужички руки чорні — в пані рученька тендітна.

Розділові знаки в безсполучникових складних реченнях

  Залежно від характеру смислових зв'язків та інтонації між частинами безсполучникового складного речення може ставитися кома, крапка з комою, двокрапка або тире.

1. Кома ставиться тоді, коли його частини виражають одночасність, послідовність чи сумісність дій, явищ і поєднуються інтонацією переліку. Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби.
2. Крапка з комою ставиться замість коми, якщо частини речення досить самостійні за змістом або ж значно поширені чи мають свої розділові знаки. Зійшли сніги, шумить вода, весною повіва; земля квіточки викида, буяє травка молода; все мертве ожива.
3. Двокрапка вживається в таких випадках:
а. якщо друга частина речення пояснює, доповнює чи розкриває зміст першої (між частинами можна вставити а саме). У першій частині таких речень часто є слова так, такий, одно (один, одна); бачити, дивитись, чути, знати, розуміти, пам'ятати, вирішувати та ін. Богдан уперше подумав: може, доведеться їм партизанити.
б. якщо наступна частина виражає причину того, про що йдеться в попередній частині (між ними можна вставити бо, тому що). Духовно багатий може спати спокійно: його не обікрадуть.
4. Тире ставиться, якщо:
а. зміст частин речення протиставляється чи зіставляється (можна вставити а). Дурнів не сіють і не жнуть — вони самі ростуть;
б. у першій частині речення зазначається час або умова того, про що йдеться в другій частині (можна вставити коли, якщо). Цвіте горобина — пора сіяти огірки й помідори.
в. друга частина речення виражає раптовий наслідок, швидку зміну подій чи висновок з дії першої частини (можна вставити через це, тому). Іде весна, іде красна — земля оживає;
г. у другій частині міститься порівняння з тим, про що йдеться в першій частині (можна вставити немов). Говорить — шовком вишиває.

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №53 "Синтаксис. Складне речення. БСР. Складне речення з різними видами зв’язку"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №54 "Синтаксис. Складне речення. БСР. Складне речення з різними видами зв’язку: Продовження"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №55 "Повторення. Виконання комплексних тестів №1"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №56 "Повторення. Виконання комплексних тестів №2"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №57 "Повторення. Виконання комплексних тестів №3"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №58 "Повторення. Виконання комплексних тестів №4"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №59 "Повторення. Виконання комплексних тестів №5"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №60 "Повторення. Виконання комплексних тестів №6"

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №33 "Складне речення. Складнопідрядне речення"

Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 33. Складне речення. Складнопідрядне речення 

Складнопідрядне речення

Складнопідрядним називається складне речення, частини якого синтаксично нерівноправні й поєднані відповідною інтонацією та підрядними сполучниками чи сполучними словами. І я пішов, бо я ішов до тебе, бо ти мені світила, як зоря.
  Складнопідрядне речення складається з головної частини, яка є незалежною, й однієї чи кількох підрядних, що пояснюють чи доповнюють головну й залежать від неї.
   Підрядна частина може пояснювати головну в цілому або один із її членів.
   Підрядна частина може стояти перед головною частиною, після неї і в середині її.

Сполучники підрядності і сполучні слова у складнопідрядному реченні

  Основним засобом поєднання підрядної частини з головною є сполучники підрядності .
Засобом зв'язку між частинами складнопідрядних речень можуть служити не лише підрядні сполучники, а й сполучні слова. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники в усіх відмінкових формах (хто, що, який, чий, котрий, скільки) та окремі прислівники (як, наскільки, де, куди, звідки, коли, відколи, щойно, чому, навіщо).
  Сполучні слова, на відміну від сполучників, належать до повнозначних самостійних частин мови (займенників чи прислівників), а тому вони не тільки підпорядковують підрядну частину головній, а й виступають членами речення в підрядних частинах.

Порівняйте!
1. Батько пишається, що в нього росте розумний син.
2. Ми вийшли на стежку, що звертала ліворуч.
  У першому реченні що – сполучник, а в другому – сполучне слово, яке виражене займенником, виконує синтаксичну функцію підмета. У другому реченні що = яка.

Вказівні (співвідносні) слова у складнопідрядному реченні

  Досить часто в головних частинах складнопідрядних речень уживаються так звані вказівні, або співвідносні, слова, які пояснюються підрядною частиною.
  Найпоширенішими з них є вказівні займенники той, такий. Рідше в ролі вказівних слів можуть уживатися означальні займенники все, всякий, кожен. Вказівними можуть бути також займенникові прислівники там, туди, звідти, доти, так, стільки, настільки.
  Вказівним словам у підрядній частині відповідають сполучники і сполучні слова, з якими вони утворюють своєрідні пари (граматичні комплекси): той – хто, той – що, той – чий, такий – який, все – що, кожен – хто; туди – куди, там – де, тоді – коли, доти – доки, звідки – звідти, так – як, стільки – скільки й под.
Наприклад: Хто мовчить, той двох навчить.

Зверніть увагу!
  Не слід плутати вказівні слова з парними сполучниками коли ... то, коли б ... то, як ... то, якби ... то й под., у яких другий компонент, як і вказівні слова, знаходиться в головній частині, але членом речення не буває, оскільки входить до складу сполучника й не відповідає на питання. Наприклад: Коли сієш густо, то не буде пусто.

Складнопідрядні речення з кількома підрядними

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №51 "Синтаксис. Складне речення. СПР"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №52 "Синтаксис. Складне речення. СПР: Продовження"

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №32 "Складне речення. Складносурядне речення"

Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 32. Складне речення. Складносурядне речення

Складне речення

Складним реченням називається синтаксична одиниця, утворена з двох чи кількох об'єднаних за змістом та інтонацією частин, кожна з яких містить граматичну основу. Просте речення, нагадаємо, має тільки одну граматичну основу.
  У складному реченні налічується стільки частин, скільки в ньому граматичних основ.
 За метою висловлювання складні речення, як і прості, бувають розповідні, питальні та спонукальні, а за інтонацією ― окличні й неокличні.
 Частини складного речення за будовою можуть бути двоскладними й односкладними, поширеними й непоширеними, повними й неповними.
 Частини складного речення можуть поєднуватися лише за допомогою інтонації (безсполучникове) та за допомогою інтонації і сполучників або сполучних слів (складносурядне і складнопідрядне).

Складносурядне речення

 Складносурядним називається складне речення, частини якого синтаксично рівноправні й поєднані між собою інтонацією та сполучниками сурядності. Верби сплакували листям, і золоті сльози гнало за водою.
Основними засобами, якими частини поєднуються у складносурядне речення, є
1. зв'язок за змістом;
2. сполучники сурядності;
3. інтонація.
Наприклад, у складносурядному реченні В орача руки чорні, та хліб білий частини поєднані за змістом протиставленням, сурядним сполучником та і спадною інтонацією розповідного речення.

Розділові знаки між сурядними частинами складного речення

У складному реченні між сурядними частинами можуть ставитися кома, крапка з комою або тире.
1. У складному реченні між сурядними частинами, з'єднаними сполучниками сурядності і (й), та, а, але, ні... ні, зате, проте, однак, або, чи, то ... то, або ... або, чи ... чи та ін., звичайно ставиться кома. На золоті крил із-під тучі бджола вилітає у світ, і вишням хустини пахучі на плечі розвішує цвіт.

2. Кома не ставиться перед одиничними сполучниками і (й), та (= і), або, чи (=або), якщо вони поєднують дві частини-еквіваленти:
а. питальних речень. На морі які дороги і як його їх шукати? Але: І хто є відважний, і хто нас поборе? (сполучники повторюються);
б. спонукальних речень. Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!;
в. окличних речень. Який чудовий кругозір і даль яка барвиста!;
г. номінативних речень. Степ і вітер. Степ і тиша. Степ і сонце. Але: І сніг, і дощ... (сполучники повторюються);
ґ. безособових речень з однотипними головними членами. Сумно й глухо. Але: Поночіє, й стає холодніше (різні типи головних членів).

3. Кома не ставиться перед неповторюваними сполучниками і (й), та (= і), або, чи (= або), якщо сурядні частини мають спільне слово (другорядний член речення, частку або вставне слово). Ряса в нього [диякона] була підібрана і поли засунуті спереду за пояс.

4. Якщо сурядні частини складного речення дуже поширені або вже мають всередині розділові знаки, то на межі частин перед сполучниками може ставитися крапка з комою. Поблизу у траві засюрчав коник; а десь далеко ударив перепел, а там, над шляхом, понеслась-полилась, наче срібний дзвіночок, жайворонкова пісня.

5. Якщо частини складносурядного речення виражають швидку зміну подій, наслідок або різке протиставлення, між ними ставиться тире. Став [Олег] ногою на череп — і раптом з нього виповзла змія.

6. Якщо друга частина складносурядного речення виражає наслідок, може ставитися кома й тире. Хтось ударив без жалю по серці моїм,— і забилося серце в вогні золотім.

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №49 "Синтаксис. Складне речення. ССР"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №50 "Синтаксис. Складне речення. ССР: Продовження"

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №19 "М. Коцюбинський. О. Кобилянська. Л. Українка. В. Стефаник"

Підготовка до ЗНО. Українська література.
Конспект 19. М. Коцюбинський. О. Кобилянська. Л. Українка. В. Стефаник

Михайло Коцюбинський (1864-1913)

«Тіні забутих предків» (1911)

Літературний рід: епос.
Жанр: повість.
Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі XIX й XX ст. в гармонії з природою, традиціями й звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.
Ідея: оспівування високого й красивого почуття кохання.
Головні герої: Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра, матір і батько Івана; щезник, нявка, чугайстир.
Сюжет: розповідь про дитинство Івана Палійчука і про ворогування його родини із сім’єю Гутенюків – Іван знайомиться з Марічкою під час бійки батьків – між ними зароджується кохання – Іван тривалий час перебуває в наймах на полонині – повернувшись, дізнається про смерть Марічки (дівчина утопилася, коли переходила Черемош) – Іван не вірить у смерть Марічки і йде на пошуки дівчини – через 6 років блукань Іван повертається в село, через рік одружується з Палагною, яка з часом стає «любаскою» сусіда Юри – Івану це байдуже, він не може забути Марічку – хлопець іде в гори й чує голос нявки-Марічки, прямує за ним, а зустрічає чугайстра, який танцем відволікає його від Марічки – ідучи за голосом коханої, Іван зривається в урвище – наступного дня ледь живого Івана знаходять пастухи – Івана ховають за місцевим звичаєм (з танцями й розвагами).
Про твір. У творі домінує неоромантична хвала природності. Кохання Івана й Марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів. Уражений світом Гуцульщини кінорежисер С. Параджанов у середині 1960-х екранізував твір М. Коцюбинського.

«Intermezzo» («перепочинок, пауза») (1908)

Літературний рід: епос (з елементами драми – дійові особи на початку твору – та лірики – ліричний герой, палітра емоцій і переживань, пейзажі тощо).
Жанр: новела.
Присвята: Кононівським полям.
Тема: митець і суспільство.
Ідея: важливість ролі митця в суспільстві; людина щаслива в гармонії з природою.
Дійові особи: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.
Сюжет: сюжет новели – безфабульний: за його основу взято химерну гру настроїв, які проходять у творі через три фази: 1) депресія: герой утомлений і перебуває в конфлікті із самим собою; 2) спокійно-споглядальний стан: цей стан з’являється як продовження природної гармонії, а природа в новелі – одухотворена; 3) обурення, нетерпіння: внутрішній конфлікт героя і контраст між царством прекрасної природи й потворною реальністю людського життя. У чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси. Найбільший – сповідь селянина про людське горе у фіналі твору (кульмінація).
  Вдало створені пейзажі передають нерозривний зв’язок людини і природи. Твір завершується тим, що сповнений гніву й нетерпіння митець повертається до міста.

Ольга Кобилянська (1863-1942)

«Земля» (1902)

Літературний рід: епос.
Жанр: повість.
Присвята: своєму батькові.
Тема: зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба.
Ідея: поміркувати над причинами братовбивства як першогріха, зла у світі.
Головні герої: заможний ґазда Івоніка Федорчук, дружина Марійка, старший син Михайло, молодший – Сава; заможний ґазда Василь Чоп’як, дружина Докія й дочка Парасинка, чоловік Парасинки Тодорика; панська наймичка Анна; циганка Рахіра.
Сюжет: Буковина, село Д., річка Серет. Заможний ґазда Василь Чоп’як і його дружина Докія віддають свою дочку Парасинку за нелюба Тодорика, хоча дівчина закохана в Михайла Федорчука, якого призвали до армії; Михайло – чемний і працьовитий хлопець, молодший син Сава – байдужий до господарства, не любить землі; Марія була працьовитою і дуже економною, тому на селі її називали скупою; якось вона пішла до ворожки й та напророчила їй, що роздаватиме своє добро бідним, а від людей ховатиметься – Михайло постійно думав про панську робітницю Анну, яку бив рідний брат, а матір забирала зароблені гроші – якось Михайло зустрівся з Анною, їй привиділося марище з вогняними очима – Сава зустрічався з Рахірою – восени Михайло пішов до армії – хлопцеві було дуже тяжко в солдатах – Анна під серцем носила дитину, люди стали це помічати, мати й брат вигнали Анну з дому, її прихистила в себе Докія – якось Рахіра зустріла Анну і почала випитувати про батька майбутньої дитини, вони посварилися, Анна ударила Рахіру – Рахіра поскаржилася Саві – Михайло був удома у відпустці – налякане собакою Сойкою Михайлове теля стрибнуло на тин і розпороло собі живіт – Сава попросив Михайла піти разом з ним уночі до панського лісу й набрати дерева – на другий день лісник знайшов убитого Михайла – Саву запідозрили, але нічого не знайшли – коли робили розтин тіла, з нього випала куля; Івоніка впізнав, але заховав Савину кулю, бо боявся втратити й другого сина – Саву забрали до міста, але через брак доказів відпустили – Анна народила близнят – навесні Анна пішла до Марійки, аби та взяла хоч одного хлопчика, проте вона відмовилась – близнята померли, Анна ніби збожеволіла – Анну відвезли до шпиталю – минуло 6 років, Івоніка й Марійка працювали й за Михайлову душу годували обідами бідних, Саву відділили, віддавши йому тільки півхати – Докіїн брат Петро став лісником і одружився з Анною, минуло 5 років, і в них народився хлопчик – Івоніка потайки від Марійки записав на нього найкращий лан Михайла.
Про твір: повість написана на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка неподалік від Чернівців.

Леся Українка (Лариса Косач) (1871-1913)

«Лісова пісня» (1911)

Літературний рід: драма.
Жанр: драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема).
Тема: зображення світу людини й світу природи в їхніх взаєминах.
Ідея: оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання.
Дійові особи: Лукаш, його мати, дядько Лев; Килина, діти Килини; хлопчик; Мавка, Лісовик, Перелесник, Водяник, Русалка Польова, Злидні, «Той, що греблі рве», «Той, що в скалі сидить»; Доля.
Сюжет:

  Перша дія. Старезний ліс на Волині – до дуба на галявині прийшли будувати хату дядько Лев і його небіж Лукаш – від зимового сну прокидається Мавка, почувши гру Лукаша на сопілці – Мавка й Лукаш закохуються, перший поцілунок – Лукаш розповідає, що восени його хочуть оженити, від чого Мавка засмучується.

  Друга дія. Пізнє літо – мати докоряє Лукашеві, що він не працює – коли на подвір’ї з’являється Мавка, мати Лукаша називає її відьмою – мати дає Мавці серпа й загадує жати – на полі з’являється мати з молодицею й лає Мавку за неробство – приходить Лукаш і допомагає молодиці жати – Лукаш проводжає Килину додому – засмучена Мавка плаче – із землі з’являється страшне Марище і вмовляє Мавку піти з ним у далекий край – Мавка погоджується.

  Третя дія. Хмарна осіння ніч – біля хати Лукаша чорніє постать Мавки, яка, почувши вовче виття (Лісовик перетворив Лукаша на вовкулака), прокинулась і силою чарівних слів повернула Лукашу людську подобу – мати сварить Килину – Килина, побачивши Мавку, питає, чого та прийшла – Мавка відповідає: «Стою та дивлюся, які ви щасливі» – Килина говорить: «А щоб ти стояла у чуді та в диві!» – Мавка перетворюється на вербу – з лісу виходить Лукаш, до нього підходить хлопчик із сопілкою, зробленою з верби-Мавки, і просить заграти на ній – Лукаш починає грати й чує голос Мавки – Килина просить Лукаша зрубати вербу, але той не зміг – тоді Килина вихопила сокиру й замахнулася – у цю мить вогнем із неба злетів Перелесник і обійняв вербу, спалахнув вогонь і перекинувся на хату – мати й Килина виносять із хати добро разом із Злиднями – Лукаш залишається сам – із-за берези виходить прозора постать Мавки і схиляється над Лукашем – Мавка не звинувачує Лукаша. Ремарка: Лукаш грає, тьмяний зимовий день змінюється на ясну весняну ніч, з’являється Мавка, білий цвіт огортає закохану пару, коли завірюха вщухла, щасливий Лукаша сидить сам.
Про твір: поема Лесі Українки «Лісова пісня» є одним із найвиразніших взірців неоромантичного стилю. М. Рильський назвав цей твір «діамантовим вінцем Українки».

«Contra spem spero!» («без надії сподіваюсь») (1890)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: особиста (філософська).
Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій.
Віршовий розмір: анапест.
Тип римування: перехресне.
Про твір. Поезія побудована на антитезах, які звучать як крилаті вислови. Їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору. Твір утверджує незламність духу людини, оптимізм.

Василь Стефаник (1871-1936)

«Камінний хрест» (1900)

Літературний рід: епос.
Жанр: психологічна новела.
Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади).
Ідея: єдність селянина з рідною землею.
Герої: Іван Дідух, його дружина Катерина, їхні діти, кум Михайло, селяни.
Композиція: твір складається із 7 розділів.
Сюжет: Іван Дідух – селянин, котрий прощається із сусідами у зв’язку з виїздом до Америки. Від часу повернення з війська люди пам’ятають Івана у виснажливій праці. Щороку впрягався поряд із конем і вивозив гній на свою нивку на кам’янистому горбі. Обкладав горб дерном, щоб дощі не змивали ґрунт, обробляв поле. Праця зігнула його в дугу, і стали в селі прозивати Івана Переломаним. Іван зібрав ціле село, щоб з усіма попрощатися – Дідух звертається до людей з проханням не минати горба, на якому Іван поставив кам’яний хрест – Гості пили, розмовляли, співали – Іван посидів, а тоді пустився до танцю з дружиною (кульмінація).
Про твір: новела «Камінний хрест» – це своєрідне художнє дослідження душі головного героя. Образ хреста символізує страдницьку долю селянина, який усе своє життя гірко працював, а тепер змушений покидати свою нивку, бо вона не спроможна його прогодувати.

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №30 "Література XX ст."

Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №12 "Іменник ІІ"

Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 12. Іменник ІІ

Відміни

Поділ іменників І і II відмін на групи

Правопис складних іменників

Імена по батькові

 Закінчення іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини

Рід незмінюваних іменників

Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині

1. У називному відмінку вживаються:
а. закінчення -и: сіни, окуляри, штани, ночви, висівки, сходи, джинси, в'язи, збоїни;
б. закінчення -і (після голосних -ї): радощі, ножиці, двері, дріжджі, помиї;
в. закінчення -а (-я): вила, ворота, дрова, ясна, ясла, вінця.
2. У родовому відмінку виступають:
а. закінчення -ей: грошей, дверей, саней, сіней;
б. закінчення -ів (-їв): граблів (і грабель), окулярів, Гімалаїв, сходів, радощів;
в. нульове закінчення: вил, воріт, конопель, дров, ночв (і ночов), ясел, ясен.
3. У давальному відмінку виступають:
а. закінчення -ам: вилам, ночвам, радощам, штанам (і штаням), яслам;
б. закінчення -ям в іменниках із м'якою основою: вінцям, граблям, штаням, дітям.
4. У знахідному відмінку вживаються форми однакові з називним та/або родовим відмінком: вила, вінця, граблі, дріжджі, окуляри; батьків, людей; пасти гусей (гуси).
5. В орудному відмінку виступають:
а. закінчення -ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): вилами, окулярами, сходами, веселощами;
б. закінчення -ями (орфографічно) в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на -і, -ї, -я: вінцями, ножицями, коноплями, Піренеями, граблями;
в. закінчення -ми: гусьми, дітьми, людьми, курми, сіньми; можливі паралельні форми: грішми (і грошима), дверми (і дверима), ворітьми (і воротами), саньми (і санями).
6. У місцевому відмінку залежно від характеру основи (тверда чи м'яка) вживаються закінчення -ах, -ях: на вилах, на воротах (рідше – на воротях), у ночвах.

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №18 "Іменник 3"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №19 "Іменник 4"