Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №55 "Україна в умовах незалежності"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 55. Україна в умовах незалежності

Основні закони, прийняті в перші роки незалежності України:
Закон України «Про громадянство України» від 08.10.1991
Закон України «Про державний кордон України» від 04.11.1991
Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991

Прийняття Конституції

  Конституційний процес – підготовка та прийняття Конституції України (1988 - 1996 рр.).
28 червня 1996 р. – прийняття Конституції України (Основного Закону держави). Конституція України набула чинності з дня її прийняття. Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула. У Конституції України передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу ВР України.
  Державний лад України: Україна - республіка за формою правління. Народ визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу (Верховна Рада України), виконавчу (Кабінет Міністрів України) та судову (система судів, прокуратури). Відповідні органи здійснюють свої повноваження у встановлених конституцією межах і відповідно до законів України. Україна є соціальною державою. У ст.3 конституції сформульовано принцип, за яким: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю… Держава відповідає перед людиною за свою діяльність».
  Державна мова – українська.
  Державні символи – Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.
  Президент України – голова держави, гарант Конституції.

Соціально-економічне становище республіки

Досягнення:
1 вересня 1996 р. – введено національну валюту – гривню
Створено багатоукладну економіку. Сформовано такі типи власності:
1. Державна;
2. Комунальна;
3. Приватна.
Багато підприємств вийшли на міжнародний рівень.
Конституція України гарантує свободу совісті та віросповідання, що сприяло встановленню релігійного плюралізму в країні.

Зовнішня політика України

1993 р. – схвалення Верховною Радою України «Основних напрямків зовнішньої політики України».
Україна стала членом таких міжнародних організацій:
1. 3 вересня 1992 – Міжнародний валютний фонд;
2. 8 лютого 1994 – Партнерство заради миру;
3. 1 січня 1995 – Організація з безпеки і співробітництва в Європі;
4. 9 листопада 1995 – Рада Європи;
5. 10 жовтня 1997 – ГУАМ – Організація за демократію та економічний розвиток;
6. 16 травня 2008 – Світова організація торгівлі.
Президенти України:
1. Кравчук Леонід Макарович (5 грудня 1991–19 липня 1994);
2. Кучма Леонід Данилович (19 липня 1994–23 січня 2005);
3. Ющенко Віктор Андрійович (23 січня 2005–25 лютого 2010);
4. Янукович Віктор Федорович (25 лютого 2010–22 лютого 2014);
5. в.о. Турчинов Олександр Валентинович (23 лютого 2014 – 7 червня 2014);
6. Порошенко Петро Олексійович (7 червня 2014 – нині діючий).

«Помаранчева революція»

Помаранчева революція – кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно до яких нібито переміг його суперник – Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004, як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.
  Вперше словосполучення «Помаранчева революція» в інтернет-просторі ймовірно вжив Олександр Сіромаха 25 жовтня 2004 року.

«Революція Гідності»

  Євромайдан (Єврореволюція, Революція гідності) – національно-патріотичні, протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада.
  Один з результатів: усунення В. Януковича з поста Президента України, втеча за кордон колишнього президента і корумпованих чиновників з вищих ешелонів влади (М. Я. Азарова, В.П. Пшонки, В.Ю. Захарченка та ін.).

Розвиток культури України на сучасному етапі

  Проголошення незалежності України створили принципово нові умови для розвитку національної культури. Необхідно було перебороти негативну спадщину в сфері культури, що залишилася від радянських часів: партійно-класовий підхід до оцінок досягнень культури; русифікацію; залишковий принцип у фінансуванні культури. Головною метою культурного будівництва стало національно-культурне відродження України.
Освіта і наука:
Разом із державними з’являються приватні ліцеї, коледжі, гімназії.
Центром науки залишається Академія наук, якій надано у 1994 р. статус національної.
Музика:
Значними можна назвати досягнення у сфері пісенної творчості. У 2004 р. українська співачка Руслана Лижичко стала переможницею пісенного конкурсу «Євробачення». Значну популярність здобули естрадні співаки: І. Білик, Т. Повалій, Ані Лорак, О. Пономарьов, гурти «Океан Ельзи», «ВВ», «Друга Ріка», «ТНМК».
Література:
Відомі сучасні українські поети: Грицько Чубай, Олег Лишега, Віктор Неборак, Василь Герасим'юк, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Кость Москалець, Сергій Жадан тощо.
Провідні прозаїки: Валерій Шевчук, Володимир Діброва, Юрій Винничук, Ірена Карпа, Любко Дереш.
Сучасні драматурги: Олександр Ірванець, Лесь Подерв'янський, Олександр Гаврош.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №55 "Україна в умовах незалежності" 

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №54 "Розпад Радянського Союзу"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 54. Розпад Радянського Союзу

Загострення соціально-економічної кризи. Здійснення політики перебудови.

1982 - 1984 рр. – Ю. Андропов, 1984-1985 рр. – К. Черненко (лідери СРСР до перебудови).
М. Горбачов – 1985-1991 рр. – останній голова СРСР. Оскільки держава знаходилася в глибокій кризі, М. Горбачов зважився на радикальні реформи, які здійснювалися в два етапи.
Реформи 1985-1987 рр. затверджено на квітневому пленумі ЦК КПРС 1985 р.
Мета:
1. прискорення науково-технічного прогресу;
2. поліпшення управління народним господарством.
Перебудова – термін, запроваджений М. Горбачовим щодо економічних реформ, який згодом поширився на весь період його діяльності та на всі сфери життя.
Заходи реформування:
1. Постанова «Про індивідуальну трудову діяльність», яка дозволяла підприємницьку діяльність та об’єднання в кооперативи.
2. Постанова «Про докорінну перебудову управління економікою», яка розширювала самостійність підприємств в сфері фінансування та управління.
3. Постанова «Про звільнення з посад корумпованих і консервативних партійно-державних працівників» з метою зміни кадрів, які незгодні з радикальними реформами.
4. Припинення «холодної війни» з США, що підвищило вплив М. Горбачова.
Однією з помилок М. Горбачова цього періоду стало приховування факту екологічної катастрофи, яка відбулася 26 квітня 1986 р. (вибух на Чорнобильській АЕС).
Реформи 1985-1987 рр. були визнані недостатньо глибокими.
Другий етап реформ 1988-1991 рр.
1. Соціально-економічні реформи – перехід до ринкових відносин.
2. Внутрішньополітичні реформи
А. Реформа політичної системи СРСР – формування багатопартійної політичної системи, введення посади Президента СРСР;
Б. Реформа державного устрою СРСР – передбачено підписання нового Союзного договору, згідно з яким радянські республіки отримали б реальний суверенітет.
В. Політика гласності.
3. Зовнішньополітичні реформи
А. перехід від конфронтації до співробітництва з Заходом;
Б. проведення міжнародної політика на принципах пріоритету загальнолюдських цінностей та демократизму.

Страйки та демонстрації

11 лютого 1989 р. – установчі збори Товариства української мови ім. Тараса Шевченка у Києві. За ініціативою цієї організації було прийнято Закон «Про мови в Українській РСР».
Літо 1989 р. – масовий шахтарський страйк, розпочався в Кузбасі та був підтриманий шахтою «Ясинівська Глибока».
8 - 10 вересня 1989 р. – Установчий з’їзд Народного Руху, який прийняв програму підтримки принципів радикального оновлення суспільства. 21 січня 1990 р. Народний рух організував акцію «Живий ланцюг» на честь Акта злуки УНР і ЗУНР.

Декларація про державний суверенітет України. Проголошення Незалежності України.

16 липня 1990 р. – «Декларація про державний суверенітет України»
Основні положення:
1. Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
2. Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.
3. Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювався намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.
4. Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
5. Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
24 серпня 1991 р. – «Акт проголошення незалежності України».

Результат: створення самостійної української держави – України.
1991 р. – «парад суверенітетів», радянські республіки виходять зі складу СРСР та проголошують свою незалежність.
1 грудня 1991 р. – Всеукраїнський референдум та вибори Президента України.

Результати референдуму: 90% населення підтримали Акт проголошення незалежності України, Президентом України став          Л. Кравчук (5 грудня 1991 - 19 липня 1994 рр.)
7 - 8 грудня 1991 р. – в Біловезькій пущі підписано угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) у складі Росії, України та Білорусі.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №54 "Розпад Радянського Союзу (1985-1991)" 

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №53 "Період «застою»"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 53. Період «застою»

Україна в період Брежнєвського правління

1964-1982 рр. – голова СРСР – Л.І. Брежнєв. Цей період отримав назву «застій», оскільки вся радянська система знаходилася в глибокій кризі.
Кризові явища та заходи задля їх усунення:
1. Падіння авторитету КПРС та керівництва партапарату – Конституцією СРСР 1977 р. та Конституцією УРСР 1978 р. закріплено керівну роль КПРС у радянському суспільству;
2. Розчарування суспільства в комуністичній ідеології – збільшено кількість ідеологічних заходів (зборів, лекцій тощо);
3. Поширено інформацію про досягнення розвинутих капіталістичних країн – відмова керівництвом партії тези про побудову комунізму до 1980 р., створено теорію про побудований соціалізм в СРСР, в ЗМІ проведено пропаганду переваг соціалізму і критика капіталізму;
Стан економіки в Україні:
1. зниження приросту промислового виробництва;
2. погіршення якості продукції;
3. низька продуктивність праці;
4. розкрадання матеріальних цінностей и коштів на виробництві.
5. дефіцит сільськогосподарської продукції;
6. погіршення якості та родючості земель та ґрунтів;
Етносоціальні процеси:
1. різке зменшення приросту населення;
2. зниження культурного, професійного рівня суспільства;
3. алкоголізація населення.

Дисиденти

4 вересня 1965 р. – перша акція політичного протесту в СРСР під час показу фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків».
Головні вимоги дисидентів:
1. відновлення діяльності греко-католицької та автокефальної церков;
2. реабілітація депортованих народів;
3. обнародування фактів зловживання владою та корупції посадових осіб;
4. дотримання прав громадян, передбачених Конституцією СРСР;
5. припинення арештів представників опозиції (дисидентів).
Форми боротьби:
1. розповсюдження книг, брошур, статей; видавнича діяльність дисидентів (самвидав):
А. «Приєднання чи возз’єднання» М. Брайчевський
Б. «Лихо з розуму» В. Чорновіл
В. «Правосуддя чи рецидиви терору?» В. Чорновіл
Г. «Репортаж із заповідника ім. Л. Берії» В. Мороз
Д. 1965 р. – «Інтернаціоналізм чи русифікація» І. Дзюба.
Е. 1970-1971 рр. – видання дисидентського журналу «Український вісник» (редактор – В. Чорновіл).
2. створення гуртків, клубів, груп.
3. написання листів-протестів.

Українська Гельсінська група

1976-1980 рр. – діяльність першої легальної правозахисної організації.
Голова – М. Руденко, лідери: О. Бердник, П. Григоренко, О. Тихий, Л. Лук’яненко, І. Кандиба.
Форми діяльності:
1. ознайомлення громадськості з Декларацією прав людини від 1976 р.;
2. домагання акредитації в Україні представників іноземної преси;
3. розповсюдження інформація про незаконні арешти та ув’язнення.
У 1980 р. відбулася ліквідація УГГ, але згодом у 1988 р. українські дисиденти створили Український Гельсінський Союз.
Значення дисидентського руху:
1. формування суспільної свідомості, заснованої на демократичних засадах;
2. прискорення кризи радянської системи.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №53 "Україна в період застою (1964-1984)" 

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №52 "«Відлига»"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 52. «Відлига»

Україна в умовах десталінізації (1956 – 1964)

Десталінізація – відмова партійно-державного керівництва СРСР від методів, за допомогою яких функціонували органи влади з кінця 20-х рр., часткова демократизаці суспільства.
1953 р. – смерть Й.В.Сталіна.
Претенденти на владу СРСР: М. Хрущов, Л. Берія. Липневий пленум ЦК КПРС – вибори на пост генерального секретаря                 М. Хрущова.
Риси десталінізації:
1. Припинення масових репресій.
2. Початок реабілітації репресованих у 30-ті рр. радянських партійних, військових діячів, учених.
3. Засудження тоталітарного режиму Й. Сталіна в пресі.
4. Розширення прав союзних республік в економіці та культурі.
ХХ з’їзд КПРС (лютий 1956 р.), – піддано критиці сталінські методи керування державою, культ особи, практику репресій.
Доповідь М. Хрущова «Про культ особи і його наслідки», головні тези:
1. культ особи Й. Сталіна порушує принцип колективного керівництва в партії, стає джерелом зловживання владою;
2. наведено статистику сфальсифікованих обвинувачень проти діячів партії у 1930-ті рр.;
3. порівняно політику керівництва країною В. Леніним та Й. Сталіним.
Питання не вирішені в роки десталінізації:
1. незаконність депортації селян у роки колективізації;
2. не було дозволено повернутися на батьківщину виселеним з півдня України національним меншинам;
3. перегляд незаконних судових рішень по справах з 1934 р. тощо.
Пік «відлиги» – 1961 р. прийнято рішення ліквідувати всі прояви культу особи Й. Сталіна.

Реформи М. Хрущова

1. Кадрові реформи (1957-1963 рр.)
А. 1957 р. – Г. Жуков знятий з посади міністра оборони;
Б. 1957 р. – Перший секретар ЦК КПУ – М. Підгорний;
В. Голова Ради міністрів СРСР – М. Хрущов;
Г. 1963 р. – М. Підгорний – секретар ЦК КПРС, Перший секретар КПУ – П. Шелест.
2. Економічні реформи
А. 1957 р. – з метою децентралізації управління економікою галузеві міністерства замінені радами народного господарства (раднаргоспами).
Б. 1958 р. – з метою надання колгоспам більшої самостійності МТС реорганізовано в РТС (ремонтно-тракторні станції), в результаті чого колгоспи і радгоспи викупили техніку і зобов’язувалися самостійно її ремонтувати.
В. 1959-1965 рр. – з метою поліпшення умов праці і побуту селян укрупнені колгоспи, ліквідовано дрібні села та хутора.
Г. 1959-1965 рр. – з метою підвищення відповідальності селян до праці в колгоспах обмежено індивідуальну трудову діяльність селян, зменшено присадибні ділянки.
Д. 1954 р. – початок освоєння цілінних земель Північного Казахстану, Сибіру, Алтаю. Південного Уралу.
Е. «Кукурудзяна епопея» – за прикладом США збільшено посіви кукурудзи.
3. Соціальні реформи
А. скасовано закон, який забороняв працівникам звільнятися за власним бажанням;
Б. встановлено 6-годинний робочий день для осіб від 16 до 18 рр.;
В. прийнято закон про державні пенсії для робітників та службовців.
Г. введено щомісячну заробітну плату в колгоспах.
Д. 1957 р. – «Постанова про розвиток житлового будівництва в СРСР» з метою забезпечення кожної родини окремою квартирою;
Е. 1959 р. – введено державне пенсійне забезпечення колгоспникам.

Дисидентський рух

Дисиденти (інакомислячі) – діячі національно-визвольного руху.
Цілі дисидентства:
1. вихід України зі складу СРСР, створення незалежної української держави;
2. підвищення правової культури, осмислення трагедії тоталітаризму суспільством;
3. формування демократичного мислення, політичної культури в населення.
Особливості дисидентського руху в Україні:
1. загальноукраїнське явище;
2. представники – всі суспільні верстви населення;
3. масове та організоване явище (союзи, гуртки, комітети).
Шістдесятники – дисиденти з кола інтелігенції (І. Драч, В. Симоненко, В. Стус, Є. Сверстюк, І. Дзюба).
Організацій дисидентів:
1. 1953 р. – Об’єднана партія звільнення України;
2. 1959 р. – Український робітничо-селянський союз (УРКС);
3. 1960 р. – Український національний комітет (УНК);
4. 1960 р. – Український національний фронт (УНФ).

Культурне життя

Наука:
1. розвиток ракетно-космічної науки (12 квітня 1961 р. – політ в космос першої в світі людини, Ю. О. Гагаріна);
2. розвиток кібернетики (Інститут кібернетики під керівництвом В. Глушкова);
3. розвиток квантової та статистичної фізики;
4. розвиток кардіохірургії (академік М. Амосов).
Освіта:
1. введено обов’язкову восьмирічну освіту;
2. русифікація освіти;
3. збільшено кількість шкіл, вузів, технікумів, профтехучилищ.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №52 "Україна в роки «відлиги» (1953-1964)" 

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №51 "Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 60-х років"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 51. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 60-х років.

Особливості відбудови промисловості

  Постанова Раднаркому СРСР «Про невідкладні заходи по відбудові народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації» (серпень 1943 p.). визначала програму відновлення економіки визволених районів.
  У 1945 р. розпочалася відбудова великих підприємств металургії – «Азовсталь», «Запоріжсталь», Макіївського, Криворізького, Єнакіївського заводів. За три місяці після звільнення східних областей України введено в дію 123 великих і 506 дрібних шахт Донбасу, що давали 18% довоєнного видобутку. Восени 1945 р. поновив роботу Харківський тракторний завод. Наприкінці 1945 р. ціною величезних фізичних і духовних зусиль було відновлено третину довоєнного індустріального потенціалу республіки.
  Плани щодо подальшого промислового розвитку України були відображені в «Законі про п'ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства Української РСР на 1946 – 1950 pp.» Основне завдання першої післявоєнної п'ятирічки вбачалося у поновленні довоєнного рівня промисловості і сільського господарства та підвищенні продуктивності праці на 36%. Пріоритетними були відновлення та подальший розвиток важкої індустрії, залізничного транспорту, відродження вугільної промисловості республіки, металургійних заводів Донбасу і Придніпров'я, хімічної промисловості. Це несло приховану загрозу посилення диспропорцій і деформацій в економіці УРСР, насамперед у хронічному відставанні легкої промисловості та сільського господарства. Оскільки сталінським керівництвом було відкинуто американський план допомоги постраждалим у війні, так званий «план Маршалла», фінансування намічених економічних планів передбачалося за рахунок внутрішніх резервів і сил. У пошуках коштів на відбудову головний акцент було зроблено на режимі економії, скороченні фінансування сільського господарства, легкої промисловості, соціальної сфери. Незважаючи на труднощі повоєнного періоду, до кінця четвертої п'ятирічки народне господарство України в основному було відбудоване, а в сільському господарстві республіки відповідні завдання були виконані на початку 1950-х pp.

Голод 1946 – 1947 рр.

Причини голоду:
1. тривала посуха у 1946 р.;
2. високі плани хлібозаготівель, які здійснювалися силовими методами.
3. післявоєнна розруха.

Радянізація західних областей України

1. Радянсько-польський договір (серпень 1945 р.) – Польща визнала входження до складу УРСР областей, що відійшли до УРСР у 1939-1940 рр.
2. Радянсько-чехословацький договір (червень 1945 р.) – Чехословаччина визнала факт входження Закарпатської України до складу УРСР.
3. Радянсько-румунський договір (лютий 1947 р.) – Встановлено кордон з Румунією, яка відмовилася від своїх претензій на Буковину.
Радянізація та її риси:
1. В галузі економіки (націоналізація та часткова індустріалізація промисловості, колективізація сільського господарства).
2. Проходила за участі номенклатури (працівників партійно-державного апарату), працівників правоохоронних органів тощо.
3. Сприймалася негативно багатьма націоналістично налаштованими українцями. Найактивніший опір радянізації здійснювали ОУН та УПА.

Боротьба ОУН та УПА

  Головна мета ОУН-УПА – створення незалежної української держави. Р. Шухевич ініціював ряд терористичних збройних акцій проти радянської влади (антирадянська пропаганда, саботаж, застосування терористичних акцій проти співробітників правоохоронних органів, партійно-державних працівників, колгоспної адміністрації, спеціалістів, що прибули з інших областей УРСР).
Для придушення боротьби УПА були направлені радянські винищувальні загони. 1950 р. – загибель Р. Шухевича у бою. 1952 р. – ОУН-УПА припинила своє існування як масова організація.

Операція «Вісла»

  У 1947 році під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини була здійснена етнічна чистка. Ця акція полягала у примусовій депортації (виселенні), з використанням збройних сил, українців з етнічних територій, таких як: Лемківщина, Надсяння, Підляшшя і Холмщина на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР.

Ідеологічні кампанії радянської влади

  Після перемоги у війні, в СРСР розпочалося зміцнення тоталітарного режиму. Наймасштабніші кампанії радянської влади:
1. 1945 р. – перевірка військовополонених та вивезених на каторжні роботи громадян України на предмет співробітництва з окупантами.
2. 1946 р. – саморозпуск Української греко-католицької церква внаслідок репресій збоку радянської влади.
3. 1948 р. – Боротьба з космополітизмом (гоніння на діячів культури і мистецтва, євреїв за національністю, звинувачення їх у антипатріотизмі).
4. 1948 р. – розгром Єврейського антифашистського комітету
5. 1953 р. – «справа лікарів» (кримінальна справа проти групи високопоставлених радянських лікарів, звинувачених у змові і вбивстві ряду радянських лідерів).

Українська РСР – співзасновниця ООН.

  1944 р. – Україна одержала право на створення власного республіканського міністерства закордонних справ.
Квітень 1945 р. – Україна стала членом-засновником Організації Об’єднаних Націй (ООН). Головою одного з комітетів ООН став  Д. Мануїльський – нарком іноземних справ України.

Культура в післявоєнний період. Наукові досягнення

Наука:
1. 1946 р. – здійснено запуск першого атомного реактора в СРСР.
2. 1948 р. – «Лисенківщина» (гоніння проти вчених-генетиків та біологів).
3. Розвиток ракетно-космічної техніки, кібернетики, фізики, літакобудування.
Література і мистецтво:
1. 1946 р. – посилення контролю партійного апарату над культурою.
2. 1947 р. – «Жданівщина» (переслідування багатьох діячів культури).
3. В кіномистецтві основною продукцією стали революційно-патріотичні фільми.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №51 "Україна в роки післявоєнної відбудови (1944-1953)" 

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №50 "Україна в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст."

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 50. Україна в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст.

1. Фемінізм – рух за зрівняння жінок у правах з чоловіками.
2. Консерватизм – визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку.
3. Лібералізм – філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу.
4. Радикалізм – прагнення до корінних, рішучих методів і дій.
5. Нова ера – компромісна угода, укладена в 1890 р. лідерами Ю. Романчуком, С. Сембратовичем, О. Барвінським при посередництві Володимира Антоновича з польськими політичними колами і австрійським урядом.
6. Трудова міграція – пересування особи з метою тимчасового або постійного працевлаштування.
7. Націоналізація – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств або цілих галузей народного господарства.
8. Українська національна ідея – прагнення українців до власного самовираження, наявності власної держави.
9. Меценат – фізична особа, яка здійсню добровільну безкорисливу матеріальну, фінансову та іншу підтримку, благодійну допомогу. Назва походить від прізвища римлянина Мецената (Мекенат), який був покровителем мистецтв за імператора Августа і другом Горація та інших поетів.
10. Чорносотенці – збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціоналістичних організацій, що виникли після революції 1905 року в Російський імперії. Програмово чорносотенці відстоювали самодержавство, всеросійську національну концепцію (невизнання українців і білорусів як окремих народів) і неподільність Російської імперії, поборювали демократичні і соціальні реформи, конституціоналізм, впливи неросійських груп, зокрема євреїв у суспільному житті (антисемітизм).
11. Східні креси – польська назва територій Західної України, Білорусі і Литви, що колись входили до складу Польщі; «східна окраїна».
12. Коренізація – політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного (а інколи – й панівного) статусу їхнім національним мовам. Проводилася у СРСР протягом 1920-х років. Політика започаткована XII з'їздом РКП(б) у квітні 1923 року в Москві.
Прикладами коренізації стали, зокрема, українізація та білорусизація.
13. Автокефальна церква – православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань. Перші громади Автокефальної церкви, що виникли в 1919 – 20 рр., активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво Автокефальної церкви провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність і право селян на землю, результати їх праці на землі.
14. Колабораціонізм – співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників.
15. Депортація – примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання або з держави окремих осіб чи народів. Застосовується як засіб карного чи адміністративного покарання.
16. Розстріляне відродження – духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, і яке знищив тоталітарний сталінський режим.
17. Тактика «випалена земля» – повне винищення будь-яких об’єктів промислового, сільськогосподарського та цивільного призначення при відступі, для того, щоб вони не дісталися ворогові.
18. Осадництво – політика заселення польськими колоністами західноукраїнських та західнобілоруських земель, яку проводив уряд буржуазно-поміщицької Польщі. Колонізація і військове осадництво в Західній Україні проводились польсько-шляхетським урядом аж до 1939 року.
19. Стаханівський рух – масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників. Початок стахановського руху покладено у Донбасі. У ніч на 31 серпня 1935 вибійник кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» О.Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля (норма – 7 т).
20. Львівський (таємний) український університет – український нелегальний вищий навчальний заклад у Львові. Заснований у липні 1921 року, існував до 1925 року. Був заснований за ініціативи Наукового товариства ім. Шевченка, Товариства українських наукових викладів ім. П. Могили та Ставропігійського Інституту у Львові, як реакція на дії польської влади із закриття українських кафедр у Львівському університеті і забороною навчання в ньому для студентів української національності.
21. Голокост – переслідування і масове знищення євреїв і циган у Німеччині під час Другої світової війни; систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933 – 1945 років; геноцид єврейського народу в часи Другої світової війни.
22. Радянізація – насильницьке насаджування на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №50 "Україна в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст." 

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №56 "Доба Київської Русі"

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №57 "Українські землі під владою Великого князівства Литовського і Польщі"

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №58 "Козацька доба в історії України"

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №59 "Україна в XIX ст."

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №60 "Українські землі у ХХ-ХХІ ст."

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №49 "Завершальні роки війни"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 49. Завершальні роки війни.

Другий період Великої Вітчизняної війни (19 листопада 1942 р. – кінець 1943 р.)

Найважливіші битва періоду:
1. Сталінградська (19 листопада 1942 р. – 2 лютого 1943 р.). Початок контрнаступу радянських військ. В результаті битви вперше звільнено Харків (16 лютого 1942 р.), але 24 березня відбувся контрнаступ німецьких військ і місто знову було захоплене.
2. Курська (5 липня – 23 серпня 1943 р.)
3. Бєлгородсько-Харківська операція (3 – 23 серпня 1943). 23 серпня – звільнено м. Харків.
4. Битва за Дніпро (24 серпня – 23 грудня 1943 р.). Метою цієї масштабної наступальної битви було звільнення Лівобережної України, Донбасу, Києва і захоплення плацдармів на Дніпрі.
5. Київська наступальна операція (3 – 13 листопада 1943 р.). Звільнення Києва 6 листопада 1943 р.

Третій період Великої Вітчизняної війни (січень 1944 р. – 9 травня 1945 р.)

Найважливіші битви періоду:
1. Житомирсько-Бердичівська операція (24 грудня 1943 – 14 січня 1944 р.).
2. Кіровоградська операція (5 – 16 січня 1944 р.).
3. Корсунь-Шевченківська операція (24 січня – 17 лютого 1944 р.).
4. Рівненсько-Луцька операція (27 січня – 11 лютого 1944 р.).
5. Нікопольсько-Криворізька операція (30 січня – 29 лютого 1944 р.).
6. Проскурівсько-Чернівецька операція (4 березня – 17 квітня 1944 р.).
7. Одеська операція (26 березня – 14 квітня 1944 р.).
8. Кримська операція (1944) (8 квітня – 12 травня 1944 р.).
9. Львівсько-Сандомирська операція (13 липня – 29 серпня 1944 р.).
10. Карпатсько-Ужгородська операція (9 вересня – 28 жовтня 1944 р.).
Отже, звільнення території УСРР завершилося 28 жовтня 1944 р.
Українськими фронтами командували: М.Ф. Ватутін, І.С. Конєв, Р. Я. Малиновський, Ф.І. Толбухін, О.І. Єрьоменко.
9 травня 1945 р. – День Перемога над фашистською Німеччиною.

Культура України в роки Великої Вітчизняної війни

Наукові досягнення:
1. Інститут електрозварювання на чолі з Є. Патоном розробив систему автоматичного зварювання корпусу танків Т-34.
2. Лабораторія академіка М. Доброхотова розробила метод виплавки броньованих сталей.
3. Фізико-технічний інститут АН УРСР створив новий терміт для мін і снарядів, удосконалив торпеди, створив радіолокатори, автоматичні системи пеленгації, пристрої для знешкодження морських мін.
4. Інститут клінічної фізіології АН УРСР на чолі з О. Богомольцем розробив ефективні методи лікування інфекційних, травматичних та інших захворювань.
Література і мистецтво:
Активно працюють літератори: М. Бажан, М. Рильський, П.Тичина, М. Стельмах тощо.
1943 р. – створений Український народний хор ім. Г. Вірьовки.
Знято документально-публіцистичні фільми: «Битва за нашу Радянську Україну», «Два бійці», «Нескорені» тощо.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №49 "Україна в завершальні роки Другої світової війни" 

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №48 "Україна під час Другої світової війни (1939 – 1945). Початковий етап"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 48. Україна під час Другої світової війни (1939 – 1945). Початковий етап

Радянсько-німецькі договори та західноукраїнські землі. Українські землі за радянсько-німецьким пактом про ненапад від 23 серпня 1939 р.

Радянсько-німецький Пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р. (Пакт Молотова-Ріббентропа). До цього документу додавався секретний протокол, яким розмежовувалися сфери інтересів Німеччини та СРСР. Секретний протокол передбачав поділ Польщі, згідно з яким до СРСР мали відійти західноукраїнські та західнобілоруські землі.
Для України наслідком радянсько-німецьких договорів стало:
1. 17 вересня 1939 р. – радянська армія перейшла кордон та вступила на територію західноукраїнських земель.
2. Листопад 1939 р. – Східну Галичину і Волинь включено до складу УРСР.
3. 2 серпня 1940 р. – включення Буковини і Бессарабії до СРСР.
Велика Вітчизняна війна (1941-1945 рр.), періодизація:
1 період (22 червня 1941 р. – 18 листопада 1942 р.)
2 період (19 листопада 1942 р. – кінець 1943 р.)
3 період (січень 1944 р. – 9 травня 1945 р.)
Проти СРСР було розгорнуто 3 групи фашистських армій:
1. «Північ» – мета: Ленінград та порти Балтійського моря;
2. «Центр» – мета: Москва.
3. «Південь» – мета: Київ та східна Україна.

Бойові дії на території України влітку і восени 1941 р.

1. червень-липень – танкова битва в районі Луцьк-Броди-Рівне-Дубно.
2. серпень – оточення Умані нацистами, прорив оборони на Дністрі.
3. 11 липня – 26 вересня – Київська оборонна операція.
4. 9 серпня – 16 жовтня – Одеська оборонна операція.
5. 19 вересня – захоплення нацистами Києва.
6. жовтень-листопад – захоплення нацистами Донбасу.
7. 30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р. – Севастопольська оборонна операція.
8. 16 жовтня – кінець Одеської оборонної операції.

Бойові дії на території України взимку та восени 1942 р.

1. лютий 1942 р. – Керченсько-Феодосійська десантна операція (спроба звільнення Криму).
2. 22 липня 1942 р. – окупація всієї території України нацистськими військами.

Окупаційний режим («Новий порядок»)

Режим здійснювався згідно з генеральним планом «Ост». Україна була розділена на такі території:
1. Рейхскомісаріат «Україна» (більша частина українських земель);
2. Дистрикт «Галичина» (Львівська, Дрогобицька, Станіславська та Тернопільська області).
3. «Трансністрія» (Чернівецька, Ізмаїльська, Одеська, частина Вінницької та Миколаївської областей).
4. Прифронтова зона (Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловградська області), Південь і Крим знаходилися під військовою адміністрацією.

Радянське підпілля і партизанський рух на Україні. Створення УШПР.

Рух Опору в Україні було представлено 2 течіями:
1. Радянська, її діяльність:
А. Створення партизанських загонів, підпільних організацій.
Б. Нанесення збитків окупантам.
В. Ведення бойових дій партизанами (лідери: С. Ковпак, С. Руднєв, О. Федоров, О. Сабуров).
Г. 20 червня 1942 р. створено Український Штаб Партизанського Руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем.
2. Націоналістична, її діяльність:
А. Створення підпільних загонів, які виступали проти окупантів та радянської армії, оскільки боролися за незалежність України.
Б. 1942 р. – створення Української повстанської армії (УПА), як збройне крило ОУН(Б). Головнокомандуючий – Р. Шухевич.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №48 "Україна в роки Другої світової війни (1939-1945)" 

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №47 "Західноукраїнські землі в 1921 – 1939 рр."

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 47. Західноукраїнські землі в 1921 – 1939 рр.

Українські землі в складі Польщі

До Польщі відійшли:
1. Східна Галичина;
2. Західна Волинь;
3. Холмщина;
4. Полісся.
  Чисельність українського населення на території Польщі складала приблизно 6 млн. осіб.
  Польща декларувала прагнення до демократії, але на західноукраїнських землях діяла заборона на автономний устрій, культурну автономію та самоврядування. Проявлялася дискримінація українського населення.
Прояви дискримінації:
1. Невизнання українців окремою нацією.
2. Примус українців до інтегрування в усіх сферах життя з корінним населенням.
3. Відмови українцям на прагнення займати адміністративні посади у державних органах влади, а також посади вчителів та викладачів.
4. Обмеження в праві отримувати освіту у вищих навчальних закладах.
5. Закриття українських шкіл, заборона української мови.
6. Нерівність українців з корінним населенням в економічних правах тощо.
7. Політика «пацифікації» (умиротворення) селян Галичини, в ході якої здійснювалися арешти, розстріли та конфіскація майна.
8. Намагання керівництва Польщі, заселити українські землі польським населенням «осадництво», надання їм земель для господарювання.

Політичні партії в Східній Галичині. Українська військова організація. Організація українських націоналістів.

1. Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО) – 1925 р. Лідер – Д. Левицький. Мета: незалежність України, демократичні реформи, мирні засоби досягнення мети. Підсумки діяльності: укладення угоди з польським урядом («нормалізація»), припинення діяльності УНДО, вступ членів УНДО до польського сейму.
2. Комуністична партія Західної України (КПЗУ) – 1919-1923 рр. Лідер – В. Затонський. Мета: Соціалістичні реформи. Об’єднання з УСРР. Революційні засоби досягнення мети. Підсумки діяльності: 1923 р. – вступ КПЗУ до компартії Польщі. 1932 р. – послаблення позицій КПЗУ. 1938 р. – розпуск КПЗУ Комінтерном.
3. Українська військова організація (УВО) – 1920 р. Лідер – Є. Коновалець. УВО була нелегальною військовою революційно-політичною організацією, що склалася з різних українських армій: Січових Стрільців (ідеологічно-політичний вклад), УГА, в основному її VI бригади (бойовий та організаційний елемент). Мета: збройна боротьба за державність України. Підсумки діяльності: заклала основу для діяльності більш успішної в майбутньому Організації Українських Націоналістів.
4. ОУН (Організація Український Націоналістів) – 1929 р. Лідер – Є. Коновалець. Мета: Незалежність України. Засоби досягнення цілей – радикальні, включаючи терор. Підсумки діяльності: Активна діяльність (видання періодичної літератури, організація демонстрацій, бойкотів, страйків, терористичних актів). Створення Польським урядом концтабору Береза-Картузька для членів ОУН. 1938 р. – розкол ОУН на дві частини: ОУН (М) – під керівництвом А. Мельника, та ОУН(Б) – під керівництвом С. Бандери.

Політика румунського уряду щодо українців

  До Румунії відійшли Північна Буковина та придунайські землі, в тому числі Бессарабія. Приблизна кількість українського населення в Румунії складала 790 тис. осіб. Політика румунського уряду щодо українців була схожою з політикою польського уряду в аспекті антиукраїнських настроїв та проявів шовінізму.
1924 р. – антирумунське Татарбунарське повстання жителів Бессарабії. Було придушене.
Українські політичні партії в Румунії:
1. Українська національна партія (УНП) – 1927 р. Мета: ліберальні реформи.
2. Організація «Визволення» – 1929 р. Мета: об’єднання з УСРР, соціалістичні реформи.
3. Радикальна націоналістична організація (РНО) (нелегальна) – 1935 р. Мета: створення незалежної держави, засоби досягнення цілей будь-які, включаючи терор.

Закарпаття у складі Чехословаччини

11 жовтня 1938 р. – підписання Мюнхенської угоди, згідно з якою Закарпаття отримало автономні права у складі Чехословацької республіки. Лідер автономної адміністрації – Августин Волошин.
1939 р. – створення Українського національного об’єднання (УНО). Мета – створення незалежної держави в Закарпатті.
15 березня 1939 р. – створення Карпатської України. Президент – А. Волошин. Для захисту незалежності країни було створено воєнізовану організацію – Карпатська Січ.
Кінець березня 1939 р. – усе Закарпаття було окуповане Угорщиною, в якій діяв фашистський режим.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №47 "Західноукраїнські землі в 1921-1939 рр." 

Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №46 "Радянська модернізація України (1929 – 1938 рр.)."

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 46. Радянська модернізація України (1929 – 1938 рр.).

Суцільна колективізація в Україні. Кооперування і колективізація.

Етапи:
1. 1928 р. – прийняття рішення про проведення суцільної колективізації в стислі строки.
2. 1929 р. – прийняття рішення про закінчення колективізації в Україні до 1932 р. Опір селян.
3. 1930 р. – застосування насильницьких методів колективізації. Прийняття постанови ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» (куркулі – заможні селяни).
4. 1931 р. – розкуркулення.
5. 1932-1933 рр. – завершення колективізації.
Підсумки:
1. форма організації сільського господарства – колгоспи.
2. знищення господарств заможних селян.
3. загибель великої кількості учасників колективізації.
4. голод 1932 – 1933 рр.

Голодомор 1932 – 1933 рр.

  Від голоду померли 3 – 3.5 млн. людей.
Причина голоду – аграрна політика, яку проводила ВКП(б).
1929 р. – відновлення продрозверстки задля виконання плану хлібозаготівель.
Створення надзвичайних комісій з метою збору хліба. В Україні голова комісії – В. Молотов.
1932 р. – Постанова «Про заходи для посилення хлібозаготівель» передбачала:
1. повернення незаконно розданого колгоспника хліба;
2. введення натуральних штрафів за борг по хлібозаготівлях;
3. вилучення в рахунок заборгованості по хлібозаготівлях усіх створених у колгоспах натуральних фондів – посівного, продовольчого, фуражного тощо.
7 серпня 1932 р. - Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» (закон про п’ять колосків). Закон передбачав як захід судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням волі на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія у цих випадках заборонялась.
З 1933 р. введено блокадний стан в Україні – не дозволялося ввозити і вивозити продовольство та виїжджати з села.

Політичні репресії і процеси наприкінці 20-х – у 30-ті рр.

5 грудня 1936 р. – проголошення Конституції СРСР.
30 січня 1937 р. – прийняття Конституції УРСР.
Проголошувалася перемога соціалізму в СРСР, визначалися основи соціалістичного устрою.
30-ті роки ХХ ст. – проголошення Й. Сталіним теорії про «загострення класової боротьби в міру успіху соціалістичного будівництва».
Резонансні судові процеси:
1. 1928 р. – «Шахтинська справа» («Справа про контрреволюційну організацію інженерів та техніків, що працювали в кам'яновугільній промисловості СРСР» – сфабрикований судовий процес над «шкідниками» у вугільній промисловості у Шахтинському районі Донбасу. Перший політичний процес в СРСР, під час якого засуджено велику групу керівників вугільної промисловості Донбасу.)
2. 1930 р. – судовий процес над «Спілкою визволення України» (СВУ). Головний обвинувачений – С. Єфремов.
3. 1931 р. – судовий процес над Українським національним центром
4. 1931-1932 рр. – судовий процес над контрреволюційною організацією в сільському господарстві тощо.
1 грудня 1934 р. – вбивство С. Кірова, члена політбюро ЦК ВКП(б), посилення репресій.
Великий терор (1937-1938 рр.) – сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього історичного періоду, «Єжовщина», пов'язана з прізвищем керівника народного комісаріату внутрішніх справ М. І. Єжова.
У ході кампанії до арештованих якнайширше застосовувалися катування, вироки до розстрілу, що не підлягали оскарженню, виносилися найчастіше без усякого суду й негайно приводилися у виконання.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №46 "Радянська модернізація України (1929 – 1938 рр.)"