Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №53 "Період «застою»"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 53. Період «застою»

Україна в період Брежнєвського правління

1964-1982 рр. – голова СРСР – Л.І. Брежнєв. Цей період отримав назву «застій», оскільки вся радянська система знаходилася в глибокій кризі.
Кризові явища та заходи задля їх усунення:
1. Падіння авторитету КПРС та керівництва партапарату – Конституцією СРСР 1977 р. та Конституцією УРСР 1978 р. закріплено керівну роль КПРС у радянському суспільству;
2. Розчарування суспільства в комуністичній ідеології – збільшено кількість ідеологічних заходів (зборів, лекцій тощо);
3. Поширено інформацію про досягнення розвинутих капіталістичних країн – відмова керівництвом партії тези про побудову комунізму до 1980 р., створено теорію про побудований соціалізм в СРСР, в ЗМІ проведено пропаганду переваг соціалізму і критика капіталізму;
Стан економіки в Україні:
1. зниження приросту промислового виробництва;
2. погіршення якості продукції;
3. низька продуктивність праці;
4. розкрадання матеріальних цінностей и коштів на виробництві.
5. дефіцит сільськогосподарської продукції;
6. погіршення якості та родючості земель та ґрунтів;
Етносоціальні процеси:
1. різке зменшення приросту населення;
2. зниження культурного, професійного рівня суспільства;
3. алкоголізація населення.

Дисиденти

4 вересня 1965 р. – перша акція політичного протесту в СРСР під час показу фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків».
Головні вимоги дисидентів:
1. відновлення діяльності греко-католицької та автокефальної церков;
2. реабілітація депортованих народів;
3. обнародування фактів зловживання владою та корупції посадових осіб;
4. дотримання прав громадян, передбачених Конституцією СРСР;
5. припинення арештів представників опозиції (дисидентів).
Форми боротьби:
1. розповсюдження книг, брошур, статей; видавнича діяльність дисидентів (самвидав):
А. «Приєднання чи возз’єднання» М. Брайчевський
Б. «Лихо з розуму» В. Чорновіл
В. «Правосуддя чи рецидиви терору?» В. Чорновіл
Г. «Репортаж із заповідника ім. Л. Берії» В. Мороз
Д. 1965 р. – «Інтернаціоналізм чи русифікація» І. Дзюба.
Е. 1970-1971 рр. – видання дисидентського журналу «Український вісник» (редактор – В. Чорновіл).
2. створення гуртків, клубів, груп.
3. написання листів-протестів.

Українська Гельсінська група

1976-1980 рр. – діяльність першої легальної правозахисної організації.
Голова – М. Руденко, лідери: О. Бердник, П. Григоренко, О. Тихий, Л. Лук’яненко, І. Кандиба.
Форми діяльності:
1. ознайомлення громадськості з Декларацією прав людини від 1976 р.;
2. домагання акредитації в Україні представників іноземної преси;
3. розповсюдження інформація про незаконні арешти та ув’язнення.
У 1980 р. відбулася ліквідація УГГ, але згодом у 1988 р. українські дисиденти створили Український Гельсінський Союз.
Значення дисидентського руху:
1. формування суспільної свідомості, заснованої на демократичних засадах;
2. прискорення кризи радянської системи.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №53 "Україна в період застою (1964-1984)"