Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №36 "Українська національно-демократична революція"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 36. Українська національно-демократична революція

Утворення і діяльність Української Центральної Ради

  Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії.
У кінці лютого 1917 р. в Петрограді в результаті збройного повстання робітників і солдатів царизм було повалено. Проте боротьба за владу не закінчилася. Паралельно існували дві політичні структури, які представляли інтереси різних соціальних верств:
1. Тимчасовий уряд, сформований в основному з ліберально-буржуазних депутатів, очолювався князем Г. Львовим.
2. Рада робітничих і солдатських депутатів, де переважали меншовики та есери.
4 березня 1917 р. у Києві з ініціативи ряду політичних, громадських, наукових організацій було створено Центральну Раду (далі – ЦР). Голова ЦР – М. С. Грушевський. Склад ЦР за партійною приналежністю:
1. Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ)
2. Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)
3. Українська партія есерів (УПСР).
УЦР телеграмою повідомила керівників Тимчасового Уряду Г. Львова і О. Керенського про своє утворення.

Український національний конгрес

Всеукраїнський національний конгрес (6 – 8 квітня 1917 року) – перший представницький форум українського руху на теренах України, який перетворив Українську Центральну Раду з київської на загальноукраїнську організацію. Мета скликання – зробити Центральну Раду керівним органом українського національного руху та розширити її соціальну базу, переорієнтувати пріоритети діяльності з культурно-просвітницьких на державотворчі. На Конгресі були широко представлені делегати від усіх українських губерній, різних верств населення, багатьох політичних партій (УПСР, УСДРП, УПСФ, «самостійників», громадських рухів, селянських спілок, студентських громад, товариств, кооперативних організацій). Конгрес засвідчив прагнення лідерів Центральної Ради забезпечити легітимність керівного органу українського руху. Він підніс авторитет Центральної Ради, перетворивши її у верховний орган, центр українського політичного життя та національного визвольного руху.

І Військовий з'їзд

Перший український військовий з’їзд – 5 – 8 травня 1917 в Києві. В ньому приймали участь понад 900 делегатів від українських груп і організацій армій усіх фронтів, Балтійського і Чорноморського флотів, окремих гарнізонів і округів, які представляли 1,5 млн. військових – українців. З'їзд підтвердив ухвали Національного Конгресу від 7 – 8 квітня 1917, а саме:
1. питання національно-територіальної автономії України,
2. призначення при Тимчасовому уряді міністра у справах України,
3. створення крайового урядового органу,
4. організація української армії, заходи з українізації армії і військової освіти.

І Універсал Центральної Ради

  Перший державно-політичний акт, універсал Центральної ради, що проголосив автономію України. Прийнятий 10 (23) червня 1917 року в Києві. Відповідно до положень Першого універсалу було створено перший уряд УЦР – Генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком (15 червня 1917 р.) Після прийняття Першого Універсалу Тимчасовий уряд вислав до Києва свою делегацію у складі міністрів Керенського, Терещенка та Церетелі. Результатом стало визнання Центральної Ради крайовим органом управління в Україні.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №36 "Українська народно-демократична революція"