Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №32 "Західноукраїнські землі на поч. ХХ ст."

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 32. Західноукраїнські землі на поч. ХХ ст.

Західноукраїнські землі в 1900 – 1914 рр.

  На початку XX ст. всі західноукраїнські землі знаходились у складі Австро-Угорської імперії. Тут мешкало понад 4,6 млн українців. Східна Галичина, де проживало українське населення, як і раніше, адміністративно була об'єднана із Західною (польською) Галичиною у Королівство Галіції і Лодомерії. Край поділявся на 50 повітів. Окремою адміністративною територією була Буковина, до якої входило 10 повітів. Закарпатські землі складалися з 4 українських комітатів.
 Економіка на цих землях розвивалась уповільненими темпами, мала колоніальний характер. Із західноукраїнських земель вивозилася сировина до метрополії на переробку. Природні багатства краю експлуатувалися нераціонально, по-хижацькому.
Переважна більшість західноукраїнських підприємств була дрібною і маломеханізованою.
 Про колоніальний характер Галичини свідчать її галузева структура, яка характеризувалася перевагою харчових підприємств (34,3%), лісозаготівлі та обробки лісу (20%). Підприємства машинобудування, ремонту, металообробки складали лише 10 %.
  З традиційних галузей успішно розвивався видобуток солі.
  Західноукраїнські землі залишалися відсталими аграрними провінціями Австро-Угорщини. У сільському господарстві було зайнято близько 90 % населення. Зберігалося велике поміщицьке та церковне землеволодіння.
  Становище українського селянства погіршувалося зловживаннями влади, соціальною дискримінацією.
  На початку XX ст. у Галичині визначилися три напрями політичної думки:
1. москвофільство
2. австрійський ультрароялізм, тобто орієнтація на Австро-Угорщину і вірність династії Габсбургів;
3. самостійницький, державницький – за створення Української незалежної держави.
 Значну роль у громадсько-політичному житті Галичини у цей час починає відігравати митрополит Галицький (греко-католицька церква) Андрій Шептицький (1900-1944).
 Більшість української громадськості в Галичині у цей час мала проавстрійську – антиросійську позицію. Це пояснюється тим, що політика Російського уряду була активно ворожою українцям, як у самій Росії, так і за її межами.

Перші спортивні організації

1. Фізкультурно-спортивне товариство "Сокіл" (1894-1939) – перше українське молодіжне товариство в Галичині, 1894 р.
Очолив його український архітектор, громадський діяч Василь Нагірний (1848-1921). Найпрогресивніший період існування організації припадає на співпрацю з видатним педагогом Іваном Боберським.
 Основна мета діяльності – залучення молоді до загальнофізичних вправ, різних ігрових видів спорту, гімнастики, дотримання здорового способу життя та занять із пожежної справи.
 Велику увагу приділяли культурно-освітнім заходам – кампаніям із ліквідації неграмотності, антиалкогольній; антинікотиновій пропаганді; організації гуртків художньої самодіяльності; читанню лекцій з історії України та краю; проведенню тематичних вечорів, концертів, театральних вистав, вечорниць, повітових та крайових сокільських свят із демонстрацією гімнастичних вправ, народних танців, хорового співу, спортивних змагань тощо.
 Завдяки "Соколу" в Галичині було закладено основи спортивного руху, створено спортивні секції, які об'єдналися в Український спортивний союз.
2. Пожежно-руханкове товариство "Січ" (1900 – 1925). Його заснував 5 травня 1900 року адвокат, діяч Української радикальної партії Кирило Трильовський (1864 – 1941)."Січ" мала подібні до "Сокола" мету, завдання і форми роботи.
"Сокіл" перебував під впливом Національно-демократичної партії, "Січ" – Української радикальної партії (ідея націоналізму в Україні); "Сокіл" працював із греко-католицькою церквою, "Січ" мала світський характер і доступ духовних осіб був заборонений.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №32 "Західноукраїнські землі на початку ХХ ст."