Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №20 "Українські землі в середині та наприк. ХVІІІ ст."

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 20. Українські землі в середині та наприк. ХVІІІ ст.

Тимчасове відновлення гетьманського правління. Кирило Розумовський

  Після смерті Д. Апостола в 1734 р. в Україні діяв колегіальний орган «Правління гетьманського уряду» (1734-1750 рр.). До його складу входили три українці, три росіянина, очолювався князем О. Шаховським. В 1750 р. за ініціативи російської імператриці Єлизавети І посаду гетьмана було відновлено.
К. Розумовський (1750-1764 рр.) – останній гетьман України. Оскільки К. Розумовський був російським ставлеником, йому відновили право самостійного фінансового управління Україною, йому підпорядковувалось українське козацьке військо, повернуті колишні гетьманські привілеї.
Діяльність К. Розумовського:
1. адміністративна реформа;
2. судова реформа;
3. реформа в сфері торгівлі;
4. самостійне призначення полковників;
5. надання особистого гетьманського погодження на арешт українців тощо.
Реакція російського уряду – видання в 1754 р. указів щодо обмеження повноважень гетьмана.
1762 р. – інтронізація на російський престол Катерини ІІ.
Після прохання К. Розумовського зробити посаду гетьмана спадковою, видала указ про позбавлення його гетьманства (1764 р.)

Скасування Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині. Остаточна ліквідація гетьманства.

Друга Малоросійська колегія.

Друга Малоросійська колегія (1764-1782 рр.) – колегіальний орган влади на чолі з П. Рум’янцевим, створений за наказом Катерини ІІ для управління Україною.
Діяльність:
1. ревізії земель, нерухомого майна, встановлення ступеню заможності кожного українця;
2. обмеження вільних переходів селян;
3. ліквідація Генеральної військової канцелярії та Генерального військового суду;
4. підпорядкування інших владних органів колегії.
1765 р. – ліквідація козацьких полків на Слобожанщині. Перетворення козацьких полків на гусарські. Отримання козацькою старшиною російських військових чинів. Створення Слобідсько-Української губернії.
1781 р. – ліквідація козацьких полків на Лівобережній Україні. Створення Малоросійського генерал-губернаторства.
1783 р. – указ про запровадження кріпацтва на Лівобережній Україні на Слобожанині, указ про рівність у правах української шляхти і козацької старшини з російським дворянством.

Заснування Нової Січі. Зруйнування Запорозької Січі.

Нова Січ (Підпільненська) (1734-1775 рр.) – остання Запорозька Січ.
Була ліквідована генералом О. Текелієм за наказом Катерини ІІ у 1775 р. одразу після участі українців у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр.
Останній кошовий отаман – Петро Калнишевський відбув термін ув’язнення строком 25 років у Соловецькому монастирі, де і був похований.
Останній військовий суддя – Павло Головатий.
Останній військовий писар – Іван Глоба.
  Після ліквідації Запорозької Січі із залишків козацтва згодом були утворені Чорноморське козацьке військо (після 1860 р. стало Кубанським), та Задунайська Січ (з 1785 р. козацтво цієї січі перейшло під австрійський протекторам та заснувало Банатську Січ).

Національно-визвольна та антикріпосницька боротьба в Україні. Коліївщина.

Гайдамаки – учасники національно-визвольної боротьби на Правобережній Україні.
1. 1734 р. – перше гайдамацьке повстання на чолі з Верланом.
2. 1750 р. – друга хвиля гайдамацьких повстань на чолі з Голим, Моторним.
3. 1768 р. – найбільше гайдамацьке повстання «Коліївщина» на чолі з М. Залізняком та І. Гонтою. Ідейний натхненник – Мелхиседек Значко-Яворський.
Причини Коліївщини: створення у 1768 р. в м. Бар воєнно-політичного об’єднання польської шляхти й католицького духівництва для протидії будь-яким поступкам некатоликам (Барська конфедерація).
Головні битви: Жаботин, Черкаси, Сміла, Корсунь, Богуслав, Лисянка та Умань.
За допомогою Катерини ІІ, польський уряд придушив повстання.
Опришки – учасники національно-визвольної боротьби в Галичині, Буковині та Закарпатті. Лідер опришків – Олекса Довбуш. Походи опришків тривали з 1738-1745 рр.

Онлайн-тест підготовки до ЗНО з історії України №20 "Українські землі в середині та наприкінці ХVІІІ ст."