Краткий конспект подготовки к ЗНО по истории Украины №7 "Українські землі у складі Речі Посполитої"

Підготовка до ЗНО. Історія України.
Конспект 7.Українські землі у складі Речі Посполитої

Люблiнська унія 1569 року

  1569 р., – Люблінська унія: Польське королівство і Велике князівство Литовське об`єдналися в єдину державу – Річ Посполиту. Ця подія мала велике значення для правового становища українських земель і, насамперед, це позначилося на їх адміністративно-політичному устрої.

Адміністративно-територіальний устрій

  Річ Посполита
1. Провінції: Велика Польща, Мала Польща (українські землі), Литва.
2. Воєводства: В Малій Польщі їх було 6 (Руське, Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське). Згодом було приєднане сьоме воєводство – Чернігівське.
3. Землі і повіти: наприклад, Руське воєводство складалося з 5 земель (Львівська, Галицька, Перемишльська, Сяноцька, Холмська), а Київське воєводство – з 2 повітів (Овручський та Житомирський).

Державний лад Речі Посполитої

  За формою правління Річ Посполита була дворянською республікою, яку очолював король. Вищим органом влади був Сейм. Вищою судовою інстанцією був коронний трибунал. У кожному повіті існував земський суд, який був становим – шляхетським. Земельні суперечки вирішувалися підкоморними судами. У містах діяли королівські державні (гродські) суди. У них розглядалися кримінальні справи всіх станів.

Братства

  Братства – це громадські організації православного міщанства Їх утворення було пов`язане з прагненням українського міщанства об`єднати зусилля для захисту своїх соціально-економічних інтересів і боротьби проти насильницького окатоличення й ополячення. Істотна риса братств – прагнення до об`єднання і матеріальної підтримки своїх членів. Важливою була і політична сфера діяльності братств.
  Одним із найвпливовіших в Україні було Львівське братство при Успенській церкві (1586 р.). Братські організації існували в багатьох містах Галичини, Волині, Холмщини та Поділля.

Становище Української православної церкви. Церковнi собора в Брестi в 1596 р. Утворення греко-католицької церкви.

  Реформація – це християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи у XVI столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел християнства, який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади.
  Головною причиною занепаду православної церкви в Україні була втрата власної держави. Проблема взаємостосунків православної і католицької церков знову загострилася з утворенням Речі Посполитої. З’явилася ідея церковної унії. Серед прихильників унії були:
1. М. Рогоза;
2. Іпатій Потій («батьком унії»);
3. Кирило Терлецький.
В середовищі української шляхти і частини православного духівництва формувався табір супротивників унії:
1. В.- К. Острозький;
2. Г. Балабан;
3. М. Копистенський.
  Проте король Сігізмунд ІІІ своїм універсалом підтримав унію. Таким чином, під верховенством Папи римського було об`єднано польські католицькі і українські православні церкви, утворилася нова, греко-католицька церква, яка містила окремі риси православ’я та католицьких догматів.
  Риси нової греко-католицької церкви:
1. підпорядковувалася Папі Римському;
2. церковні обряди, свята та таїнства залишалися православними, а мова богослужінь – церковно-слов`янська.
3. окремі догмати залишаються католицькими.
4. уніати отримували такі ж права як і католики, зокрема звільнялися від податків.
5. представники уніатського духовенства отримували представництво в польському сеймі.
Результат: Берестейська церковна унія розколола суспільство замість того, щоб, як вказується в універсалі Сігізмунда ІІІ, «зберегти й зміцнити» єдність Речі Посполитої.

Online-тест підготовки до ЗНО з історії України №7 "Українські землі у складі Речі Посполитої"