Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №23 "Неповнозначні частини мови"

Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 23. Неповнозначні частини мови

Частка

Частка – службова частина мови, яка надає реченню або окремим його членам відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм: Скільки б я дав, щоб уже було завтра. Скажи-бо таки нам, дідусю. Нехай настане Новий рік!

Розряди за значенням

Написання часток

1. Разом пишуться колишні частки, які стали префіксами, суфіксами:
а. аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як- у складі будь-якої частини мови, окрім сполучників прислівникового типу: абихто, абиякий, анітрошечки, аніскільки, дещо, дедалі, чимало, чималенький, чимдужче, щосили, щотижневик, якже, якнайбільший;
б. би (б), же(ж), то, що у складі сполучників та інших часток: мовби, ніби, начеб, немовби, авжеж, атож, аякже, неначебто, абощо, щодо.
2. Через дефіс пишуться частки:
а. -бо, -но, -от, -то, -таки, що стоять після слова, до якого відносяться: біжи-бо, стривай-но, так-от, тому-то, приїхав-таки, але таки приїхав;
б. будь-, казна-, хтозна-, бозна-, які стали префіксами, і -небудь, яка стала суфіксом (у складі прислівників і займенників): будь-хто, казна-скільки, хтозна-навіщо, бозна-чого, коли-небудь, який-небудь.
3. Окремо пишуться:
а. частки, які надають словам різних смислових та емоційних відтінків: саме, лиш, хоч, аж, навіть, тільки, невже, ще, же, ну, просто;
б. частки в сполуках слів: поки що, хіба що, тільки що, дарма що, що за, хоча б, навряд чи, трохи не, ще й;
в. частки хай, нехай, би (б), за допомогою яких утворюються форми наказового та умовного способів дієслова. Хай життя садами буйними вирує. Пішов би я до дівчини, та не знаю, де живе.

Увага! Частки пишуться окремо від слів, якщо вони розділені з ними іншими частками або прийменниками: іди-бо, але іди ж бо; тому-то, але тому ж то; будь-хто, але будь із ким; казна-що, але казна в чому; хтозна-скільки, але хтозна у скількох.

НЕ з різними частинами мови

1. Не є префіксом і пишеться разом:
а. із будь-якими словами, якщо вони не вживаються без не: нероба, нестерпний, нехтувати, непосидючий, ненавидячи, невтямки;
б. з іменниками, прикметниками та прислівниками, якщо з не утворюються нові поняття з протилежним значенням і їх можна замінити словами, близькими за змістом: нелюбов (неприязнь), незгода (розбіжність), неактивний (пасивний), неважкий (легкий), неабияк (ретельно);
в. у складі префікса недо-, який означає неповноту ознаки чи дії: недооцінка, недорослий, недолюблювати, недовиконаний, недобачаючи;
г. із дієприкметниками, які виконують функцію означення і не мають пояснювальних слів: непередбачений (випадок), нерозв'язана (задача), незмінюване (слово), неприйняті (закони).

2. Частка не пишеться окремо:
а. з усіма частинами мови при протиставленні: не горе, а радість; не поважати, а зневажати; не плутано, а чітко; не чужий, а рідний, але: Ставок невеликий, а глибокий (зіставляються непротилежні ознаки);
б. із дієсловами, дієприслівниками, числівниками, прийменниками, сполучниками, частками, з більшістю займенників, деякими прислівниками, а також із незмінюваними присудковими словами: не вгавати, не вистачати, не гаразд, не до ладу, не до речі, не досить, не до смаку, не зовсім, не інакше, не личить, не має (дієслово), але немає = нема; не можна, не раз, не слід, не треба, не п'ять, не тоді, не тільки, не мій, не то ... не то;
в. із прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова з ні або далеко, аж ніяк, зовсім: нікому не відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, аж ніяк не новий, зовсім не близький;
г. із дієприкметниками, якщо вони мають будь-які пояснювальні слова або виконують функцію присудка: ще не закінчений проект, не допущений до екзаменів студент, не помічені мисливцем сліди, проблеми не вирішені;

3. Через дефіс пишеться частка не, уживана як префікс в іменниках – власних назвах: не-Європа, але нефахівець.

Вигук

Вигук – особлива незмінна частина мови, що безпосередньо виражає почуття і волевиявлення, не називаючи їх. Наприклад: О, яка ж то радість, красний світе, в бистрім шумі птичого пера! Ах, як мені хочеться повними пригорщами черпати ту золоту рідину...

  Слова о, ах не мають ні лексичного, ні граматичного значень (наприклад, роду, числа, відмінка):

вигук о виражає радість, ах – захоплення, велике бажання.

  На відміну від повнозначних частин мови, вигуки нічого і нікого не називають, не членуються на морфеми і у своїй основній функції не виступають членами речення. Від службових частин мови вигуки відрізняються тим, що вони не є засобом граматичного зв'язку між словами і не пов'язуються граматично зі словами в реченні.
  Проте вигуки можуть переходити в повнозначні слова, і тоді вони виступають членами речення, наприклад: Гучне «Ура» вітало трагічну загибель кожного чергового кашкета. Тут вигук «Ура» вживається в ролі іменника й виступає підметом.

Групи за значенням

1. вигуки, що виражають почуття, емоції й переживання (радість, сум, біль, тугу, гнів, здивування, захоплення тощо): ой, ай, о, ох, ух, ах, іч, ого, пхе, ет;
2. вигуки волевиявлення, що передають заклик, спонукання до дії, звертання, оклик тощо: гей, ну, алло, гов, агов, цабе, геть, марш, ціп-ціп, тпру.
До вигуків волевиявлення належать також слова ввічливості, що виражають привітання, прощання, подяку, пробачення, прохання тощо (добридень, здрастуйте, до побачення, дякую, вибачте).
3. звуконаслідувальні слова. Їх також відносять до вигуків, хоча вони не виражають ні емоцій, ні волевиявлення: ках-ках-ках,      др-рр, ж-ж-ж, геп, брязь, дзень.

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №36 "Неповнозначні частини мови" 

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №37 "Неповнозначні частини мови: Продовження"