Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 22. Прислівник
Прислівник – це незмінна самостійна частина мови, що виражає сталу ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета. Наприклад: А восени шумів-шумів ліс по-осінньому. Знову серце б’ється молодо і дзвінко.
У реченні прислівники найчастіше виступають у ролі різних обставин (мети, часу, способу дії, місця та ін.): У повітрі стало нестерпно душно. Знадвору почувся гамір.
Зрідка прислівники можуть пов’язуватися з іменниками і виражати ознаку предмета. Тоді вони виступають у ролі неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях направо.
Такі прислівники, як треба, потрібно, шкода, можна, необхідно, жаль, пора, соромно, прикро, слід тощо, виконують роль присудків у безособових реченнях і становлять окрему групу присудкових прислівників: Сором сліз, що ллються від безсилля.
Групи прислівників за значенням
Значення |
Розряд |
Питання |
Приклади |
Ознака дії |
Способу дії (якісна хар-ка дії, спосіб її виконання) |
Як? Яким способом? |
Добре, зручно, по- осінньому |
Міри й ступеня (міра або ступінь вияву якісної ознаки) |
Якою мірою? Як багато? |
Дощенту, трохи, значно |
|
Місця (місце дії, напрямок) |
Де? Куди? Звідки? |
Внизу, додому, назад |
|
Часу (час дії, її протяжність) |
Коли? Відколи? Доки? |
Сьогодні, завжди, відтоді |
|
Причини (причина дії) |
Чому? З якої причини? |
Зопалу, спросоння, чомусь |
|
Мети (мета дії) |
Для чого? З якою метою? |
Навмисне, нащо, наперекір |
|
Ознака іншої ознаки (пояснює прикметник, прислівник) |
Міри й ступеня дії |
Якою мірою? Як багато? |
Дуже, надзвичайно, ледве |
Ознака предмета (пояснює іменник) |
Ознаки |
Який? Яка? Яке? Які? |
(розмова) наодинці (кава) по- варшавському |
Ступені порівняння прислівників
Прислівники способу дії та міри і ступеня на -о, -е, похідні від основ якісних прикметників, можуть утворювати форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Форми ступенів порівняння прислівників утворюються так само, як і в прикметників. Розрізняють просту і складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння прислівників. Наприклад: глибоко – глибше – найглибше, пізно – пізніше – найпізніше.
Букви и та і в кінці прислівників
И пишеться в кінці прислівників після твердих приголосних, а і – після мяких або помякшених: згори, вгорі, поночі. Завжди пишеться и в кінці прислівників після г, к, х, а також у кінці прислівників з префіксом по-: навпереваги, верхи, по-змовницьки, по-дитячи.
Правопис прислівників
Два дефіси |
віч-на віч, пліч-о-пліч, тет-а-тет, всього-на-всього, де-не-де, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч |
Дефіс |
по-моєму, по-українськи, по-латині, по-перше, на-гора, зроду-віку, рано-вранці, видимо-невидимо, врешті-решт, вряди- годи, без кінця-краю, геть-чисто, десь-інде, не сьогодні-завтра, більш-менш, як-таки, будь-де, казна-як, коли-небудь, сама- самісінька |
Разом |
дотепер, допізна, нарізно, полегеньку, вшестеро, вперше, удвічі, натроє, уп’ятьох, внічию, передусім, знадвору, достобіса, нашвидкуруч, деінде, вкупі, абияк, врівень, безвісти, безперестанку, внаслідок, вплач, всмак, додому, докупи, заочі, запівніч, збоку, зозла, зсередини, навесні, навиліт, навік, нагору, назустріч, напам’ять, напівдорозі, напідпитку, напоказ, насилу, наспіх, скраю, спідлоба, спідсподу, споконвіків, попідтинню, якраз, натщесерце, напоготові, неспроста |
Окремо |
в головному, по п’ятеро, без толку, без угаву, в міру, в обріз, в позику,до біса, до вподоби, до речі, з боку на бік, з переляку, на добраніч, на жаль, на льоту, на сміх, не з руки, рік у рік, сам на сам, у стократ, уві сні, кінець кінцем, сама самотою, до останку, на віки вічні |
Слід відрізняти прислівники з префіксами від сполучень прийменників із іменниками:
Звернути вбік |
ударити в бік |
Одягнути берет набік |
лягти на бік |
Прийти вдень, а не ввечері |
приїхати в день народження |
Жити вкупі |
лежати в купі |
Зібратися докупи |
до купи документів додати нові |
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №34 "Прислівник"
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №35 "Прислівник: Продовження"