Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №10 "Віршові розміри. Поетичний синтаксис"

Підготовка до ЗНО. Українська література.
Конспект 10. Віршові розміри. Поетичний синтаксис

Поетичний синтаксис

Алітерація – повторення однорідних приголосних задля інтонаційної виразності вірша, емоційного поглиблення його змісту.
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту... (Л. Українка)

Анафора (Єдинопочаток) – повторення однакових звуків, складів чи словосполучень на початку віршових рядків чи строф.
Твій погляд вернув мені спокій,
Твій погляд розвіяв печаль… (П. Савченко)

Антитеза – стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістове й емоційне звучання твору:

Дурний говорить, а розумний слухає.

Асонанс – повторення однакових або близьких голосних звуків у віршових чи прозових рядках, що надає творам певної виразності і милозвучності.
Вмочає сонце в сонну потязь
Золототкане полотно (М. Драй-Хмара)

Епіфора (Єдинокінець) – повторення однакових слів чи звукових сполучень у кінці віршових рядків або строф із метою посилення виразності й музичності:
Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славим день. (П. Тичина)

Інверсія – поетичний засіб, фігура: незвичайне розміщення слів у реченні з метою виділення найбільш значущого слова, слів.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною. (І. Котляревський)

Паралелізм – стилістичний прийом паралельного зображення в художній літературі (особливо в поезії) явищ природи й людського життя через їх співставлення.
Як ми кохались, як зерно в горосі,
Тепер розійшлися, як туман по лісі. (Л. Костенко)

Риторичні фігури – фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер. Умовність риторичних фігур не розраховує на реальну відповідь чи дію. Риторичні фігури: звертання, запитання, заперечення, оклик.

Тавтологія – це стилістична фігура, яка полягає у повторенні тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів і вживається для увиразнення і організації віршування: молодий юнак, диво дивне, боліти болем.

Стопа – у силабо-тонічному віршуванні – це група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням у ній одного наголошеного і одного, двох або трьох ненаголошених складів. Від повторення стоп залежить розмір вірша.

Віршові розміри

Двоскладові

Хорей – двоскладова стопа з наголосом на першому складі.
З-поза тюля білих хмар
Прозирає просинь яра,
На ріллю, на ліс, на яр
Риза впала. (П. Савченко).

Ямб – двоскладова стопа, в якій наголос падає на другий склад.
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак.
Удавсь на всеє зле й проворне,
Завзятіший од всіх бурлак. (І. Котляревський)

Трискладові

Дактиль – трискладова стопа з наголосом на першому складі.
В кого заснеш ти на теплім плечі,
Хто тебе вкриє рядном уночі?
Ні, я на муки тебе не віддам,
В лісі не кину голодним вовкам. (О. Олесь).

Амфібрахій – трискладова стопа з наголосом на другому складі.
Дивлюся на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав! (М. Петренко).

Анапест – трискладова стопа з наголосом на третьому складі.
По широких степах України,
І по різних далеких кутах
Ми згинаєм робітницькі спини
І тримаєм всю працю в руках. (Г. Чупринка).

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №14 "Віршові розміри. Поетичний синтаксис"

Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №15 "Віршові розміри. Поетичний синтаксис 2"