Онлайн-урок №1 "Фонетика. Графіка"

Звуки мовлення

  Голосні: [і], [и], [е], [у], [о], [а]

  Приголосні: [б], [п], [д], [д' ], [т], [т' ], [ш], [с], [с' ], [ґ ], [к], [ф], [ж], [з], [з' ], [г], [х], [дж], [дз], [дз' ], [ч], [ц], [ц' ], [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]

Класифікація приголосних звуків

Тверді:[б], [п], [д], [т], [ґ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]

  М’які: [д'], [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [л'], [н'], [р'], [й]

  Пом’якшені: [б], [п], [в], [м], [ф], [г], [к], [х], [ґ], [ж], [ч], [ш], [дж]

Співвідношення звуків і букв

1. 1. 1. 1. я, ю,є позначають 1 звук у середині та кінці слова після приголосного: ряд [р'ад];
      2. 2. я, ю,є позначають 2 звуки на початку слова, у середині та кінці слова після голосного, м’якого знака чи апострофа: яблуко [йаблуко],  в’юн [вйун];
      3. 3. ї, щ завжди позначають 2 звуки: їжак [йіжак], щука [шчука];
      4. 4. дж, дз позначають 1 звук у корені слова, а 2 звуки – коли д належить до префікса, а з або ж – до кореня: дзюдо [дз'удо], віджати             [в´іджати];
      5. 5. оглушення дзвінких не відбувається, окрім слів легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю у яких звук [г] наближається до звука [х]: ле[х]ко;
      6. 6. одзвінчення глухих перед дзвінкими: просьба [проз'ба], лічба [л'іджба], вокзал [воґзал], боротьба [бород'ба], айсберг [айзберг], якби [йаґби];
      7. 7. м’який знак та апостроф у фонетичній транскрипції не позначаються: б’ють [бйут'];
      8. 8. подвоєння та подовження приголосних передається одним звуком: миттю [мит':у];
      9.   9. уподібнення приголосних: сміється – сміє[ц':]я, на дошці – на до[с'ц']і, принісши – прині[ш:]и, вчишся – вчи[с':]я, пісня – пі[с'н']я, безжурний – бе[ж:]урний.

Склад і наголос

  Склад – це частина слова чи мовного потоку, яка вимовляється одним поштовхом повітря. У слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків: ко-ро-ва,о-лі-вець,син.

  Посилення голосу на одному зі складів слова називається наголосом. Склад, на який падає наголос, називається наголошеним. Усі інші склади у слові – ненаголошені.

  Запам’ятайте наголошування таких слів: 
асиме́трія, вимо́ва, дочка́, катало́г, кварта́л, кіломе́тр, кропива́, нови́й, одина́дцять, озна́ка, о́лень, по́друга, ра́зом, спи́на, сере́дина, украї́нський, принести́, завда́ння, фо́льга, русло́, пере́кис, ко́лесо, індустрія, мабуть, по́ми́лка, весня́ни́й, пе́рві́сний тощо.

Основні правила складоподілу

1. 1. Якщо між голосними 1 приголосний, то він належить до наступного складу: ми-то.
2. 2. Якщо між голосними декілька приголосних, то букви й, в, р, л, які йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а ті, що стоять після й,в,р,л, – до наступного: не-гай-но,дій-ство,не-дав-но,чар-ка,мор-ський,пал-ка,риль-це.
3. 3. Якщо другим приголосним є й, р, л, то разом із попереднім він відходить до наступного складу: ви-б'ю,ви-п'ю,по-мру,гу-блю,мо-крий.
4. 4. Якщо між голосними стоїть кілька інших приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього складу, а решта – до наступного: ден-це,ліж-ко,роз-тин,гос-трий.
5. 5. Якщо кілька приголосних стоять після ненаголошеного складу, то всі вони, крім й, в, р, л, відходять до наступного: ве-сна,ка-зкар,пар-тер,пор-твейн,вів-чар,бай-стрюк,сіль-ський.

Український алфавіт

Уподібнення приголосних звуків

  Зміни відбуваються лише у вимові у деяких словосполученнях, наприклад:
[с] + [ш] → [ш:] принісши ― прині[ш:]и
[з] + [ш] → [жш] залізши ― залі[жш]и
[з] + [ж] → [ж:] безжурний ― бе[ж:]урний
[з] + [дж] → [ждж] з джмелем ― [ждж]мелем
[т] + [ш] → [чш] коротшати ― коро[чш]ати
[ш] + [ц] → [с'ц'] на дошці ― на до[с'ц']і
[ж] + [ц] → [з'ц'] у ложці ― у ло[з'ц']і
[ч] + [ц] → [ц':] у річці ― у рі[ц':]і
[т] + [с] → [ц] братство ― бра[ц]тво
[т'] + [с'] → [ц':] сміється ― сміє[ц':]я
[т] + [ч] → [ч:] Вітчизна ― Ві[ч:]изна
[ш] + [с] → [с':] вчишся ― вчи[с':]я

Чергування голосних у коренях слів

Чергування приголосних у коренях слів

Основні випадки чергування префіксів і прийменників у - в та сполучників і- й

1. Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, у та і вживаються:
а. між приголосними. Зайшов у дім. Був дощ, і гречка пахла;
б. на початку речення перед приголосними. Учора відбулися збори. І хліб зійшов;
в. перед в, ф, льв, св, тв, хв і под. Нитку склали увосьмеро. Вона бачила і Львів;
2. Щоб уникнути збігу голосних, в та й уживаються:
а. між голосними. Вчився в аспірантурі. Вийшли й обступили;
б. на початку речення перед голосними. В інституті заняття.
в. після голосних перед приголосними. Учили ще в дитинстві. Пробач мені й вагання.
Увага! У і в не чергуються в словах, що вживаються тільки з у або в (увільнити, угода, ввічливість, уніфікація). І з й не чергуються при зіставленні понять (небо і земля).

Голосні в коренях слів

1. Ненаголошені е, и, о перевіряються наголосом: крижаний – крига, весна – весни.
2. Пишеться а перед складом з а (я) в деяких словах: гарячий, калач, хазяїн, багаття, багатир (= багатій), але: богатир (велетень), слов'яни, монастир, крохмаль, козак.
3. Пишеться е:
а. у сполученнях -ере-, -еле-: дерево, очерет, селезень, шелестіти;
б. коли е випадний або вставний: справедливий (правда), шевця (швець), вітер (вітру);
4. Пишеться и:
а. у сполученнях -ри-, -ли-: тривога, бриніти, глитати, але: дрімати, тріщати;
б. коли в рос. словах пишеться и/ы: читати (рос. читать), тичинка (рос. тычинка).
5. Пишеться і тоді, коли в рос. словах пишеться о, е, ё: дріж (рос. дрожь), чіткий (рос. чёткий).

Зміни приголосних при слово- та формотворенні

Спрощення в групах приголосних

Апостроф

Уживання м'якого знака

1. М'який знак (ь) пишеться в українських словах:
а. після [д'], [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [л'], [н'] у кінці складу: мідь, мабуть, призьба;
б. у суфіксові -ськ- (-зьк-, -цьк-); -еньк-, -оньк-, -есеньк-: рідненький; учнівський, паризький, юнацький, але ковзкий, боязкий, різкий, в'язкий, плаский, баский;
в. після л перед приголосним: сильний, зухвальство, але тарілка – тарілці, білка – білченя (лц, лч ← лк), але бурульці – бурулька, доньці – донька (лц, лч ← лк);
2. М'який знак (ь) пишеться в іншомовних словах після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо: портьєра, монпансьє, Мольєр, ньюйорківці, мільйон, компаньйон, але малярія, нюанс;
3. М'який знак (ь) НЕ пишеться:
а. після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ, р: дріб, верф; морщся; Харків, гіркий, але Горький;
б. після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-: кінчик, камінчик, промінчик, камінчик, цвірінчати, менший, Уманщина, селянство, Оболонський, але неньчин (ненька), бриньчати (бренькіт).