Онлайн-урок №29 "Синтаксис. Складне речення. БСР. Складне речення з різними видами зв’язку"

Безсполучникове складне речення

Безсполучниковим називається складне речення, частини якого об'єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників і сполучних слів. З золота зіткане сяєво ллється, ліс в нім купається, листя сміється.

  Більшість безсполучникових складних речень за своєю будовою і змістом синонімічні до сполучникових (складносурядних і складнопідрядних) і легко перебудовуються в них. Але частина безсполучникових складних речень не може перебудовуватися в синонімічні сполучникові.

  Між однорідними частинами безсполучникових складних речень виділяють такі основні види смислових зв'язків:
а. одночасність дій, явищ. Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях;
б. послідовність дій, явищ. Ось день проминув, зник і вечір погожий, ніч криє і місто, і табір ворожий...;
в. зіставлення чи протиставлення змісту частин. Бджоли раді цвіту — люди літу.
  У безсполучникових складних реченнях, що виражають одночасність дій, частини можуть мінятися місцями. Десь скрипів віз; за гаєм, у хуторі, співали дівчата. За гаєм, у хуторі, співали дівчата; десь скрипів віз.
  У безсполучникових складних реченнях зі значенням часової послідовності дій чи зіставними відношеннями частини не можуть міняти місце без порушення смислових зв'язків. У тій хвилі відхилилася запона намету, швидким кроком увійшла до намету Олена.
  За будовою безсполучникові складні речення, що виражають одночасність або послідовність дій, є відкритими синтаксичними одиницями й можуть мати необмежену кількість частин. Країною сонною ніч пролітала; Мовчало таємно південнеє море, Дрімали чинари, схилялися лаври, За темний серпанок ховалися гори.

Інтонація в безсполучникових складних реченнях

    У безсполучниковому складному реченні його частини можуть поєднуватися інтонацією переліку, пояснення і зіставлення.
  Інтонація переліку супроводжується невеликою паузою між частинами речення. Кожна частина вимовляється з поступовим підвищенням голосу на початку й незначним його зниженням перед паузою. Гай зелений вже жовтіє, листя опадає, мина тепло, мина добро, холод наступає.
  При пояснювальній інтонації між частинами речення витримується значна пауза, а пояснювані слова логічно наголошуються. Протягом усієї зими я відчував: щось має статись у цьому світі... 
Інтонація зіставлення характеризується тим, що між частинами речення витримується тривала пауза, перша частина вимовляється підвищеним тоном, друга — зниженим. У мужички руки чорні — в пані рученька тендітна.

Розділові знаки в безсполучникових складних реченнях

  Залежно від характеру смислових зв'язків та інтонації між частинами безсполучникового складного речення може ставитися кома, крапка з комою, двокрапка або тире.

1. Кома ставиться тоді, коли його частини виражають одночасність, послідовність чи сумісність дій, явищ і поєднуються інтонацією переліку. Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби.
2. Крапка з комою ставиться замість коми, якщо частини речення досить самостійні за змістом або ж значно поширені чи мають свої розділові знаки. Зійшли сніги, шумить вода, весною повіва; земля квіточки викида, буяє травка молода; все мертве ожива.
3. Двокрапка вживається в таких випадках:
а. якщо друга частина речення пояснює, доповнює чи розкриває зміст першої (між частинами можна вставити а саме). У першій частині таких речень часто є слова так, такий, одно (один, одна); бачити, дивитись, чути, знати, розуміти, пам'ятати, вирішувати та ін. Богдан уперше подумав: може, доведеться їм партизанити. 
б. якщо наступна частина виражає причину того, про що йдеться в попередній частині (між ними можна вставити бо, тому що). Духовно багатий може спати спокійно: його не обікрадуть.
4. Тире ставиться, якщо:
а. зміст частин речення протиставляється чи зіставляється (можна вставити а). Дурнів не сіють і не жнуть — вони самі ростуть;
б. у першій частині речення зазначається час або умова того, про що йдеться в другій частині (можна вставити коли, якщо). Цвіте горобина — пора сіяти огірки й помідори. 
в. друга частина речення виражає раптовий наслідок, швидку зміну подій чи висновок з дії першої частини (можна вставити через це, тому). Іде весна, іде красна — земля оживає;
г. у другій частині міститься порівняння з тим, про що йдеться в першій частині (можна вставити немов). Говорить — шовком вишиває.