Онлайн-урок №26 "Синтаксис. Складне речення. ССР"

Складне речення

Складним реченням називається синтаксична одиниця, утворена з двох чи кількох об'єднаних за змістом та інтонацією частин, кожна з яких містить граматичну основу. Просте речення, нагадаємо, має тільки одну граматичну основу.
  У складному реченні налічується стільки частин, скільки в ньому граматичних основ.
 За метою висловлювання складні речення, як і прості, бувають розповідні, питальні та спонукальні, а за інтонацією ― окличні й неокличні.
 Частини складного речення за будовою можуть бути двоскладними й односкладними, поширеними й непоширеними, повними й неповними.
 Частини складного речення можуть поєднуватися лише за допомогою інтонації (безсполучникове) та за допомогою інтонації і сполучників або сполучних слів (складносурядне і складнопідрядне).

Складносурядне речення

 Складносурядним називається складне речення, частини якого синтаксично рівноправні й поєднані між собою інтонацією та сполучниками сурядності. Верби сплакували листям, і золоті сльози гнало за водою.
Основними засобами, якими частини поєднуються у складносурядне речення, є 
1. зв'язок за змістом; 
2. сполучники сурядності;
3. інтонація. 
Наприклад, у складносурядному реченні В орача руки чорні, та хліб білий частини поєднані за змістом протиставленням, сурядним сполучником та і спадною інтонацією розповідного речення.

Розділові знаки між сурядними частинами складного речення

У складному реченні між сурядними частинами можуть ставитися кома, крапка з комою або тире.
1. У складному реченні між сурядними частинами, з'єднаними сполучниками сурядності і (й), та, а, але, ні... ні, зате, проте, однак, або, чи, то ... то, або ... або, чи ... чи та ін., звичайно ставиться кома. На золоті крил із-під тучі бджола вилітає у світ, і вишням хустини пахучі на плечі розвішує цвіт.

2. Кома не ставиться перед одиничними сполучниками і (й), та (= і), або, чи (=або), якщо вони поєднують дві частини-еквіваленти:

а. питальних речень. На морі які дороги і як його їх шукати? Але: І хто є відважний, і хто нас поборе? (сполучники повторюються);
б. спонукальних речень. Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!;
в. окличних речень. Який чудовий кругозір і даль яка барвиста!;
г. номінативних речень. Степ і вітер. Степ і тиша. Степ і сонце. Але: І сніг, і дощ... (сполучники повторюються);
ґ. безособових речень з однотипними головними членами. Сумно й глухо. Але: Поночіє, й стає холодніше (різні типи головних членів).

3. Кома не ставиться перед неповторюваними сполучниками і (й), та (= і), або, чи (= або), якщо сурядні частини мають спільне слово (другорядний член речення, частку або вставне слово). Ряса в нього [диякона] була підібрана і поли засунуті спереду за пояс.

4. Якщо сурядні частини складного речення дуже поширені або вже мають всередині розділові знаки, то на межі частин перед сполучниками може ставитися крапка з комою. Поблизу у траві засюрчав коник; а десь далеко ударив перепел, а там, над шляхом, понеслась-полилась, наче срібний дзвіночок, жайворонкова пісня.

5. Якщо частини складносурядного речення виражають швидку зміну подій, наслідок або різке протиставлення, між ними ставиться тире. Став [Олег] ногою на череп — і раптом з нього виповзла змія.

6. Якщо друга частина складносурядного речення виражає наслідок, може ставитися кома й тире. Хтось ударив без жалю по серці моїм,— і забилося серце в вогні золотім.