Онлайн-урок №25 "Синтаксис. Просте ускладнене речення"

Просте ускладнене речення

Однорідні члени речення – такі члени речення, що граматично пов'язані з тим самим членом речення й відповідають на те саме питання. Вони незалежні одне від одного.

Однорідними можуть бути будь-які члени речення: 
1. підмети. І Катря, і вчителька мовчки дивились на картину; 
2. прості та складені присудки. Вона вміла полоти, прати, мити, варити, жати, орати, сіяти, косити;
3. додатки. Навезли з міста шевців, кравців, швачок, крамарів і крамарок;
4. означення (узгоджені й неузгоджені). Досі ущиплива та довірлива розмова стихла; 
5. обставини. Нікого ні в дворі не знайшли, ні в городі, ні близько на вулиці.

Однорідні члени речення бувають непоширеними й поширеними. Чи в Києві, чи в Полтаві, чи в самій столиці ходив чумак з мазницею помежи крамниці. Не зламали молодецького завзяття ні безсонні ночі, ні мороз, ні хуга.

Однорідні члени речення можуть виражатися:
a. тією самою частиною мови. Подякував козак, повернув коня і сховався за деревом;
б. різними частинами мови. Усі слухали мовчки і затаївши дух.

Однорідні члени речення можуть поєднуватися:
а. за допомогою сполучників сурядності (єднальних, розділових, протиставних) та інтонації переліку. Нема там ні панів, ні мужиків, ні багатих, ні вбогих;
б. тільки за допомогою інтонації (безсполучниковий зв'язок). Похилився поет над минулим, доторкнувся до споминів струн;
в. сполучниковим і безсполучниковим способами (змішаний зв'язок). Стоять жінки у три ряди, дівчата й згорблені діди...

У реченні може бути декілька рядів однорідних членів. Присмеркові сутінки опали (присудок), сонну землю (додаток) й                душу (додаток) оплели (присудок).
Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією переліку, і на них падає логічний наголос.

Зверніть увагу!
Не є однорідними:
а. повторювані слова, що вживаються задля підкреслення тривалості дії, множинності осіб, явищ або предметів, підсиленого вияву ознаки тощо. Сиплеться, сиплеться, сиплеться тихою мрією сніг;
б. два дієслова в тій самій формі, що виступають у ролі присудка (у значенні дії та її мети, несподіваної або мимовільної дії). Ой ти, гарний Семене, прийди сядь коло мене.

  При однорідних членах можуть бути узагальнюючі слова, які виступають тими ж членами речення, що й однорідні. Іноді вони відірвані від однорідних іншими членами речення. Скрізь: на деревах, на кризі, на сивій пелені снігу – лежала мовчазна засторога приснулої небезпеки.

Слід розрізняти зовні схожі випадки: 
  Були написані твори на теми: «Мотиви лірики В. Симоненка», «Нескорена муза В. Стуса» (теми – узагальнююче слово при однорідних членах речення). Я писала твір на тему «Ідея дружби народів у творчості Т. Шевченка» (тему – означуване слово).
Тема твору – «Краса природи і людей у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» (тире між підметом і присудком). Тема уроку: «Байки Л. Глібова» (традиційний запис).
Мене зворушили вірші поетів Є. Маланюка і Л. Костенко (прикладка перед власними іменами осіб). Широко відомі імена багатьох українських письменників: Т. Шевченка і Марка Вовчка, І. Франка і М. Коцюбинського (двокрапка після узагальнюючих слів).

Звертання

Звертання – це слово або сполучення слів, що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець.

Вставні слова

Вставними називаються слова, сполучення слів або речення, за допомогою яких виражається ставлення мовця до повідомлення, здійснюється зв'язок між частинами речення чи тексту, оформлюються думки, дається вказівка на джерело повідомлення тощо. Вставні слова не бувають членами речення й не утворюють словосполучень із членами речення.

Таким чином, сама судьба повела двох братів по різних дорогах... 
Вставні слова та словосполучення на письмі виділяються комами.

Слід розрізняти вставні слова і члени речення.
  Вставні слова можна вилучити з речення, не порушуючи його структури. Вони виділяються комами.
Нам з тобою, видно, по дорозі... Видно сокола по польоту, а сову по погляду.
Зозуля страх зажерлива і, здається, ніколи не може наїстись. Здається батькові, що стомили Миколу постійні мандри.
Може, ви чули, як пахне земля? Хто може випити Дніпро?
Древні слов'яни займалися рільництвом, бортництвом, ткацтвом і, нарешті, торгівлею. Чекаю дня, коли собі скажу, оця строфа нарешті досконала.

Відокремленими називаються другорядні члени речення, що виділяються за змістом та інтонаційно: За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі. Петро, старого Шрама син, скочив на землю і взяв од панотця коня. Господиня, вклавши дітей, сіла над ними і куняла навсидьки цілу ніч, не гасячи світла.
Відокремлені члени речення на письмі відокремлюються комами або тире.

Уточнюючими називаються такі члени речення, які уточнюють, пояснюють, конкретизують ті члени речення, після яких вони стоять. Вони відповідають на питання хто саме? який саме? де саме? коли саме? як саме? й т. ін.

Уточнюватися можуть будь-які члени речення:
1. підмети. Як кремінь і криця, стялись роди – Гутенюки з Палійчуками...;
2. присудки. Лексика – це всі слова мови, цебто словниковий склад мови;
3. означення (можуть приєднуватися за допомогою сполучників хоч, навіть якщо). Актуальна, навіть якщо і не нова, проблема заслуговує на увагу;
4. додатки (найчастіше приєднуються словами крім, окрім, опріч, особливо, зокрема, за винятком, включаючи, замість, на відміну від тощо). Іншого виходу, окрім утечі, у друзів не залишалося;
5. обставини місця, часу, способу дії. Це відчуття надходить раптово, ні з того ні з сього.

Уточнюючі члени речення можуть приєднуватися словами тобто, цебто, себто, або (= тобто), чи (= тобто), а саме, інакше, особливо, в тому числі, як кажуть і под. Розмовне мовлення здебільшого спонтанне, цебто безпосереднє, непідготовлене.