Онлайн-урок №22 "Синтаксис. Словосполучення.Підмет і присудок"

Синтаксис і пунктуація

Синтаксис – це розділ науки про мову, що вивчає будову та лексико-граматичне значення словосполучень і речень.
Пунктуація – це сукупність правил про вживання розділових знаків.

Словосполучення

Словосполучення – це синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більшої кількості повнозначних слів на основі підрядного зв'язку.
Головним є те слово, від якого ставиться питання, а залежне відповідає на це питання: блукає (де?) поблизу.

Сполученнями слів (а не словосполученнями!) називають:
1. поєднання підмета і присудка: біжить Пірат, світло гасне;
2. однорідні члени речення, які не перебувають у підрядному зв'язку: сиділа і слухала; не вгору, а вниз, розум чи досвід. 
3. фразеологізми: байдики бити, бути напоготові;
4. поєднання іменників та займенників із прийменниками: з пропозицією, до них;
5. дієслова з частками: таки зробив, слухайте ж;
6. складені форми слів: буду навчатись, найбільш здатний.
На відміну від речень словосполучення не виражають закінченої думки й інтонаційно не оформлені. Вони є лише складовими частинами речень.

Залежно від кількості компонентів словосполучення бувають:
прості – складаються з двох повнозначних слів, між якими один вид синтаксичного зв'язку: повернутися (куди?) додому, бажання (яке?) ляси точити.
складні – складаються з трьох або більше компонентів, між якими два чи більше видів синтаксичних відношень: Читати (що?) книгу (як?) вголос.

Залежно від того, якою частиною мови виражене головне слово, розрізняють такі типи словосполучень:
1. іменні:
а. іменникові: хоробрий воїн, музика смутку, віра в силу;
б. прикметникові: страшенно гордий, блідий з переляку;
в. займенникові: кожний з них, абикому з присутніх;
г. числівникові: до трьох мільйонів, другий за списком;
2. дієслівні: розпитує вчителя, опустити очі, засипаний травою, повернувши ліворуч;
3. прислівникові: недалеко від села, зовсім непомітно, високо над дахом.

Способи зв’язку слів у словосполученні

Речення

Речення – це синтаксична одиниця мови, що інтонаційно оформлена і виражає закінчену думку про факт чи явище дійсності, які є реальними, бажаними чи можливими за певних обставин.

Речення за метою висловлювання

За наявністю другорядних членів речення бувають:
поширені – мають один або більше другорядних членів речення: На небі сонце. Мріють крилами з туману лебеді рожеві.
непоширені – не містять другорядних членів: Засурмив листопад. Я не в тім'я битий.

За наявністю ускладнюючих компонентів речення бувають ускладнені й неускладнені.
Ускладнюються речення звертаннями, вставними конструкціями, однорідними та відокремленими членами речення: Не знаючи броду, не лізь у воду. Мабуть, час іти.

За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення розрізняють:
повні – речення, які містять усі необхідні для розуміння змісту члени: Поезія згубила камертон. Снігопади нарешті припинились.
неповні – речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для структури членів, що відновлюють з контексту чи ситуації мовлення: Над містом розмовляють голуби. Про що, не знаю. Про цікаві речі. А довкола – млисто-бузкова далеч.

Зверніть увагу!
Односкладне речення хоч і не містить у своїй будові одного з головних членів, проте вважається повним: Любіть і боріться за щастя безкрає. Осінь. Слухаю вечорову тишу.
Двоскладне речення з пропущеним дієсловом-зв'язкою вважається повним: Книги – морська глибина. На городі буряки.

Залежно від емоційного забарвлення речення бувають окличні і неокличні.
Речення називаються окличними, якщо вони вимовляються з додатковою окличною інтонацією: розповідно-окличною, спонукально-окличною або питально-окличною: Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти, і далеко на схід сонця золотим Шляхом поплисти! Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа?!

Залежно від складу граматичної основи речення бувають:
двоскладні – є підмет і присудок: Засне (присудок) долина (підмет). На калині і соловейко (підмет) задріма (присудок);
односкладні – є тільки один головний член, який співвідноситься або з підметом, або з присудком: Віє (присудок) легким духом. Обніми (присудок) мої дерева, обніми (присудок) мою траву.

За будовою речення бувають:
прості – одна граматична основа: Вийду в садочок та й погуляю;
складні – дві і більша кількість граматичних основ: Грицько побачив, що Семен рве ягоди, і зупинився.

Залежно від зв'язку за змістом між частинами і типів сполучників речення бувають сполучникові та безсполучникові.

Складні речення можуть бути з різними видами зв'язку:
а. із сурядним і підрядним. Одна з цих історій запам'яталася мені найдужче, і, коли не опишу її я, про неї в цьому світі ніхто не згадає;
б. із безсполучниковим і сполучниковим. Зрушились зими, збудились води, і задзвеніла земля од співу потоків.

Найважливіші в реченні слова можуть виділятися не тільки порядком слів, а й логічним наголосом – посиленням голосу.

Порядок слів у реченні

Головні члени речення

Підмет

 Присудок

Тире між підметом і присудком

1. Тире ставиться за відсутності зв'язки, якщо:
а. присудок виражений іменником або кількісним числівником у Н.в. і стоїть після підмета. Моя мати – наївність. Але: Наївність моя мати (присудок стоїть перед підметом);
б. один із головних членів виражений іменником у Н.в., а другий – неозначеною формою дієслова. А для мене добра втіха – воду жниварям возить;
в. підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова, навіть коли перед присудком стоїть частка не. Життя прожити – не поле перейти.
2. Тире ставиться, якщо перед присудком стоять слова то, це, значить, ось. Життя – це і усмішка, і сльози ці солоні. Бути щасливим – значить бути розумним.
3. Тире не ставиться, якщо:
а. підмет або присудок виражений питальним або особовим займенником. Хто це? Яка вона? Ти пісня моя лебедина, останнє моє кохання;
б. до складу присудка входять слова як, ніби, мов, неначе та ін. Учений без діла як хмара без дощу. Поле в нашому краї наче море безкрає;
в. перед присудком стоїть частка не, крім випадків, коли підмет і присудок (або тільки присудок) виражені неозначеною формою дієслова. Слово не стріла, а глибше ранить;
г. перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього, вставне слово, сполучник, частка. Життя, безумовно, добрий учитель, але дуже дорого бере за свої уроки;
ґ. присудок виражений прикметником або присвійним займенником. Природа мудра. Свій хліб ліпший від чужого калача.

Зверніть увагу!
Тире може ставитися, коли хочуть виділити присудок. А брови у неї – такі шовковії, Вуста у неї – такі малиновії, Очі у неї – такі привітнії, І вся вона – як жаринка...