Онлайн-урок №19 "Морфологія. Неповнозначні частини мови"

Частка

Частка – службова частина мови, яка надає реченню або окремим його членам відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм: Скільки б я дав, щоб уже було завтра. Скажи-бо таки нам, дідусю. Нехай настане Новий рік!

Розряди за значенням

Написання часток

1. Разом пишуться колишні частки, які стали префіксами, суфіксами:
а. аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як- у складі будь-якої частини мови, окрім сполучників прислівникового типу: абихто, абиякий, анітрошечки, аніскільки, дещо, дедалі, чимало, чималенький, чимдужче, щосили, щотижневик, якже, якнайбільший;
б. би (б), же(ж), то, що у складі сполучників та інших часток: мовби, ніби, начеб, немовби, авжеж, атож, аякже, неначебто, абощо, щодо.
2. Через дефіс пишуться частки: 
а. -бо, -но, -от, -то, -таки, що стоять після слова, до якого відносяться: біжи-бо, стривай-но, так-от, тому-то, приїхав-таки, але таки приїхав;
б. будь-, казна-, хтозна-, бозна-, які стали префіксами, і -небудь, яка стала суфіксом (у складі прислівників і займенників): будь-хто, казна-скільки, хтозна-навіщо, бозна-чого, коли-небудь, який-небудь.
3. Окремо пишуться:
а. частки, які надають словам різних смислових та емоційних відтінків: саме, лиш, хоч, аж, навіть, тільки, невже, ще, же, ну, просто;
б. частки в сполуках слів: поки що, хіба що, тільки що, дарма що, що за, хоча б, навряд чи, трохи не, ще й;
в. частки хай, нехай, би (б), за допомогою яких утворюються форми наказового та умовного способів дієслова. Хай життя садами буйними вирує. Пішов би я до дівчини, та не знаю, де живе.

Увага! Частки пишуться окремо від слів, якщо вони розділені з ними іншими частками або прийменниками: іди-бо, але іди ж бо; тому-то, але тому ж то; будь-хто, але будь із ким; казна-що, але казна в чому; хтозна-скільки, але хтозна у скількох.

НЕ з різними частинами мови

1. Не є префіксом і пишеться разом:
а. із будь-якими словами, якщо вони не вживаються без не: нероба, нестерпний, нехтувати, непосидючий, ненавидячи, невтямки;
б. з іменниками, прикметниками та прислівниками, якщо з не утворюються нові поняття з протилежним значенням і їх можна замінити словами, близькими за змістом: нелюбов (неприязнь), незгода (розбіжність), неактивний (пасивний), неважкий (легкий), неабияк (ретельно);
в. у складі префікса недо-, який означає неповноту ознаки чи дії: недооцінка, недорослий, недолюблювати, недовиконаний, недобачаючи;
г. із дієприкметниками, які виконують функцію означення і не мають пояснювальних слів: непередбачений (випадок), нерозв'язана (задача), незмінюване (слово), неприйняті (закони).

2. Частка не пишеться окремо:
а. з усіма частинами мови при протиставленні: не горе, а радість; не поважати, а зневажати; не плутано, а чітко; не чужий, а рідний, але: Ставок невеликий, а глибокий (зіставляються непротилежні ознаки);
б. із дієсловами, дієприслівниками, числівниками, прийменниками, сполучниками, частками, з більшістю займенників, деякими прислівниками, а також із незмінюваними присудковими словами: не вгавати, не вистачати, не гаразд, не до ладу, не до речі, не досить, не до смаку, не зовсім, не інакше, не личить, не має (дієслово), але немає = нема; не можна, не раз, не слід, не треба, не п'ять, не тоді, не тільки, не мій, не то ... не то;
в. із прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова з ні або далеко, аж ніяк, зовсім: нікому не відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, аж ніяк не новий, зовсім не близький;
г. із дієприкметниками, якщо вони мають будь-які пояснювальні слова або виконують функцію присудка: ще не закінчений проект, не допущений до екзаменів студент, не помічені мисливцем сліди, проблеми не вирішені;

3. Через дефіс пишеться частка не, уживана як префікс в іменниках – власних назвах: не-Європа, але нефахівець.

Вигук

Вигук – особлива незмінна частина мови, що безпосередньо виражає почуття і волевиявлення, не називаючи їх. Наприклад: О, яка ж то радість, красний світе, в бистрім шумі птичого пера! Ах, як мені хочеться повними пригорщами черпати ту золоту рідину...

  Слова о, ах не мають ні лексичного, ні граматичного значень (наприклад, роду, числа, відмінка):

вигук о виражає радість, ах – захоплення, велике бажання.

  На відміну від повнозначних частин мови, вигуки нічого і нікого не називають, не членуються на морфеми і у своїй основній функції не виступають членами речення. Від службових частин мови вигуки відрізняються тим, що вони не є засобом граматичного зв'язку між словами і не пов'язуються граматично зі словами в реченні.
  Проте вигуки можуть переходити в повнозначні слова, і тоді вони виступають членами речення, наприклад: Гучне «Ура» вітало трагічну загибель кожного чергового кашкета. Тут вигук «Ура» вживається в ролі іменника й виступає підметом.

Групи за значенням

1. вигуки, що виражають почуття, емоції й переживання (радість, сум, біль, тугу, гнів, здивування, захоплення тощо): ой, ай, о, ох, ух, ах, іч, ого, пхе, ет;
2. вигуки волевиявлення, що передають заклик, спонукання до дії, звертання, оклик тощо: гей, ну, алло, гов, агов, цабе, геть, марш, ціп-ціп, тпру.
До вигуків волевиявлення належать також слова ввічливості, що виражають привітання, прощання, подяку, пробачення, прохання тощо (добридень, здрастуйте, до побачення, дякую, вибачте).
3. звуконаслідувальні слова. Їх також відносять до вигуків, хоча вони не виражають ні емоцій, ні волевиявлення: ках-ках-ках,      др-рр, ж-ж-ж, геп, брязь, дзень. 

  До службових частин мови належать прийменники, сполучники й частки. Службові слова не мають лексичного значення, вони не називають ні предметів, ні ознак, ні дій, ні кількості, тому в реченні не бувають самостійними членами.

Прийменник

Прийменник – незмінна службова частина мови, яка уточнює граматичні значення відмінків і виражає залежність іменника, займенника, числівника від інших слів у словосполученні і реченні: Кінь на чотирьох і то спотикається. За кілька хвилин буду.
Прийменники: від, у, біля, за, посеред, край, упродовж, з, до, о, після, через, від (од), завдяки, у зв'язку, з нагоди, зважаючи на, для, на, за, задля, заради, в ім'я, у відповідь, незважаючи на, попри, всупереч, наперекір, при, незалежно від, при, без, за умови, у випадку, при нагоді, про, за, зі, без, з, в, з-за та ін.

Прийменники за будовою

Написання прийменників

1. Разом пишуться прийменники, утворені від іменників, прислівників та прийменників: внаслідок, вподовж, довкола, задля, замість, заради, навколо, навпроти, назустріч, наперед, напередодні, наприкінці, обабіч, окрім, побіля, поза, поміж, понад, попід, поперед(у), попри, посеред, проміж, услід, щодо.
2. Окремо пишуться прийменники, утворені від іменників та прислівників з непохідними прийменниками: в кінці, в напрямі до, в результаті, в середині, в силу, з метою, за винятком, за допомогою, на відміну від, на випадок, на чолі, залежно від, за рахунок, згідно з, на шляху до, незалежно від, незважаючи на, поряд з, під кінець, під час, по відношенню до, у відношенні до, у зв'язку з, у відповідь на, у(в) разі.
3. Через дефіс пишуться прийменники, утворені приєднанням до прийменників з, із інших прийменників: з-за, із-за, з-над, із-над, з-перед, з-під, із-під, з-поза, з-поміж, з-понад, з-поперед, з-попід, з-проміж, з-серед, з-посеред.

Сполучник

Сполучник – службова частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення та частин складного і виражає смислові зв’язки між ними: На зорі задививсь хлопчина, але своєї не знайшов. Суддя пождав, щоб гамір змовк.

Сполучники за будовою

Сполучники сурядності й підрядності

Написання сполучників

1. Разом пишуться складні сполучники, утворені з двох або більшої кількості слів: аби, аніж, втім, зате, мовби, мовбито, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тобто, тож, цебто, щоб, щоби, якби, якщо.

2. Окремо пишуться всі слова у складених сполучниках: дарма що, для того щоб, з тим щоб, з того часу як, замість того щоб, коли б, коли б то, незважаючи на те що, отже ж, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у зв'язку з тим що, у міру того як, хоч би, хоча б, через те що, що ж до, як тільки.

3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тому-то, тільки-но, якби-то.

Слід відрізняти сполучники від однозвучних повнозначних слів з прийменниками або частками, які пишуться окремо.