Онлайн-урок №15 "Коцюбинський. Кобилянська. Українка."

Михайло Коцюбинський (1864-1913)

«Тіні забутих предків» (1911)

Літературний рід: епос.
Жанр: повість.
Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі XIX й XX ст. в гармонії з природою, традиціями й звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.
Ідея: оспівування високого й красивого почуття кохання.
Головні герої: Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра, матір і батько Івана; щезник, нявка, чугайстир.
Сюжет: розповідь про дитинство Івана Палійчука і про ворогування його родини із сім’єю Гутенюків – Іван знайомиться з Марічкою під час бійки батьків – між ними зароджується кохання – Іван тривалий час перебуває в наймах на полонині – повернувшись, дізнається про смерть Марічки (дівчина утопилася, коли переходила Черемош) – Іван не вірить у смерть Марічки і йде на пошуки дівчини – через 6 років блукань Іван повертається в село, через рік одружується з Палагною, яка з часом стає «любаскою» сусіда Юри – Івану це байдуже, він не може забути Марічку – хлопець іде в гори й чує голос нявки-Марічки, прямує за ним, а зустрічає чугайстра, який танцем відволікає його від Марічки – ідучи за голосом коханої, Іван зривається в урвище – наступного дня ледь живого Івана знаходять пастухи – Івана ховають за місцевим звичаєм (з танцями й розвагами).
Про твір. У творі домінує неоромантична хвала природності. Кохання Івана й Марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів. Уражений світом Гуцульщини кінорежисер С. Параджанов у середині 1960-х екранізував твір М. Коцюбинського.

«Intermezzo» («перепочинок, пауза») (1908)

Літературний рід: епос (з елементами драми – дійові особи на початку твору – та лірики – ліричний герой, палітра емоцій і переживань, пейзажі тощо).
Жанр: новела.
Присвята: Кононівським полям.
Тема: митець і суспільство.
Ідея: важливість ролі митця в суспільстві; людина щаслива в гармонії з природою.
Дійові особи: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.
Сюжет: сюжет новели – безфабульний: за його основу взято химерну гру настроїв, які проходять у творі через три фази: 1) депресія: герой утомлений і перебуває в конфлікті із самим собою; 2) спокійно-споглядальний стан: цей стан з’являється як продовження природної гармонії, а природа в новелі – одухотворена; 3) обурення, нетерпіння: внутрішній конфлікт героя і контраст між царством прекрасної природи й потворною реальністю людського життя. У чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси. Найбільший – сповідь селянина про людське горе у фіналі твору (кульмінація).
  Вдало створені пейзажі передають нерозривний зв’язок людини і природи. Твір завершується тим, що сповнений гніву й нетерпіння митець повертається до міста.

Ольга Кобилянська (1863-1942)

«Земля» (1902)

Літературний рід: епос.
Жанр: повість.
Присвята: своєму батькові.
Тема: зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба.
Ідея: поміркувати над причинами братовбивства як першогріха, зла у світі.
Головні герої: заможний ґазда Івоніка Федорчук, дружина Марійка, старший син Михайло, молодший – Сава; заможний ґазда Василь Чоп’як, дружина Докія й дочка Парасинка, чоловік Парасинки Тодорика; панська наймичка Анна; циганка Рахіра.
Сюжет: Буковина, село Д., річка Серет. Заможний ґазда Василь Чоп’як і його дружина Докія віддають свою дочку Парасинку за нелюба Тодорика, хоча дівчина закохана в Михайла Федорчука, якого призвали до армії; Михайло – чемний і працьовитий хлопець, молодший син Сава – байдужий до господарства, не любить землі; Марія була працьовитою і дуже економною, тому на селі її називали скупою; якось вона пішла до ворожки й та напророчила їй, що роздаватиме своє добро бідним, а від людей ховатиметься – Михайло постійно думав про панську робітницю Анну, яку бив рідний брат, а матір забирала зароблені гроші – якось Михайло зустрівся з Анною, їй привиділося марище з вогняними очима – Сава зустрічався з Рахірою – восени Михайло пішов до армії – хлопцеві було дуже тяжко в солдатах – Анна під серцем носила дитину, люди стали це помічати, мати й брат вигнали Анну з дому, її прихистила в себе Докія – якось Рахіра зустріла Анну і почала випитувати про батька майбутньої дитини, вони посварилися, Анна ударила Рахіру – Рахіра поскаржилася Саві – Михайло був удома у відпустці – налякане собакою Сойкою Михайлове теля стрибнуло на тин і розпороло собі живіт – Сава попросив Михайла піти разом з ним уночі до панського лісу й набрати дерева – на другий день лісник знайшов убитого Михайла – Саву запідозрили, але нічого не знайшли – коли робили розтин тіла, з нього випала куля; Івоніка впізнав, але заховав Савину кулю, бо боявся втратити й другого сина – Саву забрали до міста, але через брак доказів відпустили – Анна народила близнят – навесні Анна пішла до Марійки, аби та взяла хоч одного хлопчика, проте вона відмовилась – близнята померли, Анна ніби збожеволіла – Анну відвезли до шпиталю – минуло 6 років, Івоніка й Марійка працювали й за Михайлову душу годували обідами бідних, Саву відділили, віддавши йому тільки півхати – Докіїн брат Петро став лісником і одружився з Анною, минуло 5 років, і в них народився хлопчик – Івоніка потайки від Марійки записав на нього найкращий лан Михайла.
Про твір: повість написана на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка неподалік від Чернівців.

Леся Українка (Лариса Косач) (1871-1913)

«Лісова пісня» (1911)

Літературний рід: драма.
Жанр: драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема).
Тема: зображення світу людини й світу природи в їхніх взаєминах.
Ідея: оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання.
Дійові особи: Лукаш, його мати, дядько Лев; Килина, діти Килини; хлопчик; Мавка, Лісовик, Перелесник, Водяник, Русалка Польова, Злидні, «Той, що греблі рве», «Той, що в скалі сидить»; Доля.
Сюжет:

  Перша дія. Старезний ліс на Волині – до дуба на галявині прийшли будувати хату дядько Лев і його небіж Лукаш – від зимового сну прокидається Мавка, почувши гру Лукаша на сопілці – Мавка й Лукаш закохуються, перший поцілунок – Лукаш розповідає, що восени його хочуть оженити, від чого Мавка засмучується.

  Друга дія. Пізнє літо – мати докоряє Лукашеві, що він не працює – коли на подвір’ї з’являється Мавка, мати Лукаша називає її відьмою – мати дає Мавці серпа й загадує жати – на полі з’являється мати з молодицею й лає Мавку за неробство – приходить Лукаш і допомагає молодиці жати – Лукаш проводжає Килину додому – засмучена Мавка плаче – із землі з’являється страшне Марище і вмовляє Мавку піти з ним у далекий край – Мавка погоджується.

  Третя дія. Хмарна осіння ніч – біля хати Лукаша чорніє постать Мавки, яка, почувши вовче виття (Лісовик перетворив Лукаша на вовкулака), прокинулась і силою чарівних слів повернула Лукашу людську подобу – мати сварить Килину – Килина, побачивши Мавку, питає, чого та прийшла – Мавка відповідає: «Стою та дивлюся, які ви щасливі» – Килина говорить: «А щоб ти стояла у чуді та в диві!» – Мавка перетворюється на вербу – з лісу виходить Лукаш, до нього підходить хлопчик із сопілкою, зробленою з верби-Мавки, і просить заграти на ній – Лукаш починає грати й чує голос Мавки – Килина просить Лукаша зрубати вербу, але той не зміг – тоді Килина вихопила сокиру й замахнулася – у цю мить вогнем із неба злетів Перелесник і обійняв вербу, спалахнув вогонь і перекинувся на хату – мати й Килина виносять із хати добро разом із Злиднями – Лукаш залишається сам – із-за берези виходить прозора постать Мавки і схиляється над Лукашем – Мавка не звинувачує Лукаша. Ремарка: Лукаш грає, тьмяний зимовий день змінюється на ясну весняну ніч, з’являється Мавка, білий цвіт огортає закохану пару, коли завірюха вщухла, щасливий Лукаша сидить сам.
Про твір: поема Лесі Українки «Лісова пісня» є одним із найвиразніших взірців неоромантичного стилю. М. Рильський назвав цей твір «діамантовим вінцем Українки».

«Contra spem spero!» («без надії сподіваюсь») (1890)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: особиста (філософська).
Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій.
Віршовий розмір: анапест.
Тип римування: перехресне.
Про твір. Поезія побудована на антитезах, які звучать як крилаті вислови. Їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору. Твір утверджує незламність духу людини, оптимізм.

Василь Стефаник (1871-1936)

«Камінний хрест» (1900)

Літературний рід: епос. 
Жанр: психологічна новела.
Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади). 
Ідея: єдність селянина з рідною землею. 
Герої: Іван Дідух, його дружина Катерина, їхні діти, кум Михайло, селяни. 
Композиція: твір складається із 7 розділів.
Сюжет: Іван Дідух – селянин, котрий прощається із сусідами у зв’язку з виїздом до Америки. Від часу повернення з війська люди пам’ятають Івана у виснажливій праці. Щороку впрягався поряд із конем і вивозив гній на свою нивку на кам’янистому горбі. Обкладав горб дерном, щоб дощі не змивали ґрунт, обробляв поле. Праця зігнула його в дугу, і стали в селі прозивати Івана Переломаним. Іван зібрав ціле село, щоб з усіма попрощатися – Дідух звертається до людей з проханням не минати горба, на якому Іван поставив кам’яний хрест – Гості пили, розмовляли, співали – Іван посидів, а тоді пустився до танцю з дружиною (кульмінація).
Про твір: новела «Камінний хрест» – це своєрідне художнє дослідження душі головного героя. Образ хреста символізує страдницьку долю селянина, який усе своє життя гірко працював, а тепер змушений покидати свою нивку, бо вона не спроможна його прогодувати.