Онлайн-урок №9 "Література кінця XVIII — початку XX ст."

Іван Котляревський (1769-1838)

«Енеїда» (1798, 1842)

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: бурлескно-травестійна поема.
Віршовий розмір: ямб.
Тема: глузливе зображення панівного класу України XVIII ст. з його паразитизмом, жорстокістю, хабарництвом, пияцтвом, соціальною й моральною нікчемністю.
Ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, мови, волелюбного духу; засудження жорстокості панів, морального звиродніння, хабарництва чиновників.
Головні герої: Еней, його батько Анхіз і мати Венера; друзі-троянці Низ та Евріал; верховний бог Зевс (Юпітер), бог-покровитель торгівлі Меркурій, бог вітрів Еол, бог моря Нептун; богиня шлюбу Юнона; цариця Дідона, пророчиця Сивілла, цариця Цирцея; цар Латин, його дружина Амата й дочка Лавінія; цар рутульців Турн.
Сюжет: подорож Енея після загибелі Трої – утручання бога вітрів Еола й бога моря Нептуна в мандрівку троянців – знайомство з Дідоною – кохання, розлука й самогубство Дідони – гостювання Енея на Сицилії в Ацеста – життя богів на Олімпі – пожежа на троянському флоті – сон Енея (батько Анхіз кличе сина навідати його в пеклі) – подорож Енея із Сивіллою в пекло – зустріч Енея з батьком у пеклі – острів злої цариці Цирцеї – земля царя Латина – перипетії з Енеєм через Лавінію, заручену з рутульським царем Турном (причина початку війни) – війна троянців із рутульцями – героїчний подвиг Низа й Евріала – двобій Енея з Турном і перемога Енея. 
Про твір: поему створено на сюжетній основі поеми Вергілія.

«Наталка Полтавка» (1819)

Літературний рід: драма.
Жанр: соціально-побутова драма (за визначенням автора – малоросійська опера).
Тема: зображення життя й побуту селян; вірність у коханні людей з народу.
Ідея: оспівування духовної величі людини з народу.
Дійові особи: вдова Горпина Терпилиха, її дочка Наталка; далекий родич Терпилихи Микола, коханий Наталки Петро; возний Тетерваковський, виборний Макогоненко.
Сюжет: І дія. Возний освідчується Наталці в коханні, вона йому відмовляє – возний просить виборного допомогти йому в «сердечному ділі» – Терпилиха докоряє Наталці за те, що вона відмовляє женихам – Наталка обіцяє дати згоду на одруження першому хлопцеві, який прийде свататись – увечері виборний прийшов до Терпилихи.

  II дія. Знайомство Петра з Миколою, який розказує, що возний засватав його кохану – Микола допомагає закоханим зустрітися – Петро віддає зароблені гроші Наталці – приголомшений вчинком хлопця, просить Терпилиху благословити дітей.
У тексті 22 пісні як фольклорного походження («Віють вітри, віють буйні»), так і літературного («Всякому городу – нрав і права»). М. Лисенко поклав твір на музику. Новаторство п’єси: головну героїню узято з народу й показано як ідеал молодої українки.

Григорій Квітка-Основ’яненко (Григорій Квітка) (1778-1843)

«Маруся» (1832)

Літературний рід: епос.
Жанр: повість (сентиментально-реалістична, соціально-побутова).
Присвята: Анні Квітці.
Тема: зображення життя українського селянства, праця, побут і звичаї народу.
Ідея: оспівування високих морально-етичних якостей простої людини.
Головні герої: Наум Дрот і його дружина Настя, їхня дочка Маруся; Василь (коханий Марусі), Олена (подруга Марусі).
Сюжет: розповідь про сім’ю Наума Дрота – на весіллі подруги Маруся й Василь знайомляться й закохуються з першого погляду – Василь просить у Наума руки його дочки, проте дістає відмову – на другий день Наум пояснює Василеві причину відмови (Василя заберуть у солдати) – хлопець іде на заробітки, щоб на зароблені гроші знайти собі заміну в солдати – Маруся, збираючи в лісі гриби, потрапляє під зливу, застуджується й помирає (за день до повернення Василя) – тяжко переживаючи втрату, Василь іде до Києва в монастир, а згодом помирає – батьки Марусі знаходять утіху в труді й молитвах.
  Г. Квітка-Основ’яненко першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком української прози».

Тарас Шевченко (1814-1861)

Рання творчість (1838-1843)

«До Основ’яненка» (1839)

Літературний рід: лірика.
Жанр: послання.
Вид лірики: громадянська.
Провідні мотиви: захоплення героїчним минулим України; роль уроків історії для вирішення проблем сучасності; віра в безсмертя рідного народу.

«Гайдамаки» (1841)

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: поема (революційно-романтична, історико-героїчна, соціальна; перший український історичний роман у віршах).
Присвята: Василю Григоровичу.
Тема: боротьба українського народу проти польсько-шляхетського панування в Україні, змалювання широкої картини народного повстання 1768 р. під назвою Коліївщина на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Ґонтою.
Ідея: необхідність перегорнути трагічну сторінку історії, по-сучасному оцінити минуле; заклик до єднання слов’янських народів; усвідомлення того, що здобуття незалежності – ідеал історичного розвитку нації; осмислення можливостей вирішення конфліктів між народами-сусідами, історичного примирення народів; складність історичної долі українського народу, невідворотність його боротьби за визволення.
Композиція і сюжет: Вступ, «Інтродукція», «Галайда», «Конфедерати», «Титар», «Свято в Чигирині», «Треті півні», «Червоний бенкет», «Гупалівщина», «Бенкет у Лисянці», «Лебедин», «Ґонта в Умані», Епілог.

«Катерина» (1839)

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: соціально-побутова поема.
Присвята: Василю Жуковському.
Провідний мотив: зображення трагічної долі жінки-покритки й дитини-безбатченка в кріпосному суспільстві.
Головні герої: Катерина, її батько й мати, син Івась, москаль Іван.
Сюжет: кохання Катрі з офіцером – від’їзд москаля – народження нешлюбного сина – вигнання батьками дочки з дому – поневіряння Катрі на чужині – зустріч із москалем Іваном – самогубство героїні (в епілозі – сцена зустрічі Івася-підлітка з батьком).

Період «трьох літ» (1843-1847)

«Кавказ» (1845)

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: сатирична поема з елементами лірики та героїки. Іван Франко так писав про поему: «...це огниста інвектива проти темного царства...».
Присвята: Якову де Бальмену.
Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі.
Ідея: заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога – російського царату (співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу).
Про твір: Прометей – символ нескореного духу народу. Орел – символ влади.

«Сон» («У всякого своя доля...») (1844)

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: сатирична поема (політична сатира).
Провідний мотив: зображення справжньої суті російського імперського режиму.
Ідея: засудження самодержавства й кріпосництва в Російській імперії, вірнопідданства й аморальності земляків-перевертнів.
Сюжет: картини-описи України, Сибіру, Петербурга.

«І мертвим, і живим, і ненарожденним...» (1845)

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: послання.
Вид лірики: патріотична (громадянська).
Провідні мотиви: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.

«Заповіт» (1845)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: громадянська.
Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.
Віршовий розмір: хорей.

Період заслання (1847-1857)

«Мені однаково...» (Із циклу «В казематі») (1847)

Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш (медитація).
Вид лірики: громадянська (медитативна).
Провідний мотив: патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.

Пантелеймон Куліш (1819-1897)

«Чорна рада» (1857)

Літературний рід: епос.
Жанр: перший історичний роман в українській літературі (роман-хроніка; історико-пригодницький роман).
Тема: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. – доби Руїни.
Ідея: утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення).
Головні герої: наказний гетьман Лівобережжя, переяславський полковник Яким Сомко, правобережний гетьман Павло Тетеря, ніжинський полковник Васюта Золотаренко, кошовий гетьман Запорозької Січі Іван Брюховецький, московський князь Гагін, запорозький козак, курінний отаман Кирило Тур; полковник і панотець Шрам (справжнє прізвище Чепурний), його син Петро Шраменко; колишній козак, господар хутора Хмарище Михайло Черевань, його дружина Меланія і дочка Леся; Божий Чоловік.
Сюжет: приїзд батька й сина Шрамів на хутір Хмарище до Череваня, знайомство Петра Шрама з родиною Череванів, спілкування з Божим Чоловіком – бажання Шрама заручити Петра й Лесю – Шрами й Черевані в Києві, розмова з незадоволеними міщанами – знайомство Лесі з Кирилом Туром – зустріч Череваня й Шрама з Якимом Сомком у Києво-Печерській лаврі – вечеря Сомка, Шрама, Череваня, Тура й Лесі в Києві, натяк Тура на викрадення Лесі – нічне викрадення Лесі, двобій Кирила Тура з Петром Шраменком – гостини Шрама на хуторі в Гвинтовки, недалеко від Ніжина – зустріч Петра Шраменка з Кирилом Туром, сніданок у нього вдома – покарання біля стовпа Кирила Тура в урочищі Романовський Кут, повернення Кирила й Петра додому – перипетії в Ніжині – Чорна рада в Ніжині – обурення обдуреної черні, розчарування її в Брюховецькому – пропозиція Тура порятувати ціною свого життя Сомка (у в’язниці) й відмова останнього – засудження Тетерею на смерть старого Шрама («як бунтівника») – одруження Петра ІІІраменка й Лесі.
Композиція: роман складається з 18 частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна – політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригінальним композиційним прийомом у творі є образ дороги.

Марко Вовчок (Марія Вілінська) (1833-1907)

«Максим Гримач» (1857)

Літературний рід: епос.
Жанр: родинно-побутове (баладне) оповідання.
Тема: зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні середини XIX ст.
Ідея: возвеличення почуття кохання (Катрі до Семена) та засудження соціальної нерівності; обстоювання не спотвореного майновими розрахунками родинного щастя.
Головні герої: заможний козак Максим Гримач, Катря – старша дочка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі.
Композиція: експозиція (І ч.), зав’язка (II ч.), розвиток дії (III ч.), кульмінація (IV ч.), розв’язка (V ч.).
Сюжет: заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує своїх доньок: старшу Катрю й молодшу Тетяну – Катря зустрічається з кріпаком Семеном таємно від батька, адже той дасть згоду на одруження лише з вільним чоловіком – під час бурі Семен загинув – Катря з горя втопилася в річці – старий Гримач у розпачі 5 років не виходить з двору, звеселило його тільки одруження молодшої доньки із сотником.

Іван Нечуй-Левицький (Іван Левицький) (1838-1918)

«Кайдашева сім’я» (1879)

Літературний рід: епос.
Жанр: соціально-побутова повість.
Тема: зображення життя українського села в пореформену добу (друга половина XIX ст.) з усіма його складнощами й суперечностями на прикладі однієї родини.
Ідея: засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, що є головними причинами духовної роз’єднаності в родині.
Головні герої: Маруся й Омелько Кайдаші, їхні сини Карпо (старший) і Лаврін (молодший), Мотря (дружина Карпа), Мелашка (дружина Лавріна); баба Палажка.
Композиція: повість складається з 9 частин, сюжет у яких розгортається за принципом нагнітання епізодів і сцен. Саме діалоги «рухають» сюжет твору, у них розкриваються характери героїв.
Сюжет: розмова братів Карпа й Лавріна про майбутнє одруження, роздратування батька через неробство синів (експозиція) – сватання й одруження Карпа (зав’язка) – поступове назрівання конфлікту між свекрухою і невісткою, сварки між членами родини, одруження Лавріна, наростання сімейних конфліктів, Мелашка на прощі в Києві, повернення Мелашки в Семигори, смерть Кайдаша через пияцтво (розвиток дії) – сварки через мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана і грушу (кульмінаційні моменти впродовж викладеного попереду розвитку дії) – усихання груші (розв’язка).
Про твір: У повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони – учасники великої родинно-побутової війни, якій не видно кінця. І. Франко назвав І. Нечуя-Левицького «всеобіймаючим оком України».