Онлайн-урок №6 "Розвиток мовлення. Способи відтворення чужого мовлення. Стилістика. Твір-роздум"

Прямою мовою називається чуже мовлення, передане без змін, із збереженням лексичних, граматичних та інтонаційних особливостей: Хрін каже: «Я добрий з м'ясом!»
Речення з непрямою мовою за формою, становлять собою складнопідрядні речення, головна частина яких містить слова автора, а підрядна – чужу мову: Оксана підбігла й насамперед розповіла, що бачила заарештованих...
Непряма мова завжди стоїть після слів автора і приєднується до них сполучниками що, ніби, чи, сполучними словами що, який, коли… Хрін каже, що він добрий з м'ясом.

Способи оформлення прямої мови

А: «П». Раніше батьки казали: «Це гарна книга, але не для дітей».
«П», – а. «Пудряться тільки жінки», – сказала сестричка братику.
«П, – а. – П». «Вам поталанило, – відповів друг. – Листи вернули».
А: «П», а. Дехто каже: «На добраніч», зіпсувавши перед тим весь день.

Цитата – це дослівний витяг із якогось тексту або точно передані чиїсь слова. 
  Цитати оформлюються реченнями з прямою або непрямою мовою, а також реченнями із вставними словами або реченнями:«Найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова», – стверджує М. Шумило. М. Шумило стверджує, що «найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова». На думку М. Шумила, «найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова». Як стверджує М. Шумило, «найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова».

Діалог – це пряма мова, що передає розмову двох осіб. Діалог складається з реплік. Якщо репліки пишуться в рядок, вони беруться в лапки, а між ними ставиться тире: «Чому в тебе в садку немає опудала?» – «А навіщо? Я сам цілісінький день удома».
  Якщо кожна репліка діалогу починається з нового рядка, вона не береться в лапки, а перед нею ставиться тире: – Чи здійснилася якась із ваших дитячих мрій?

Види мовленнєвої діяльності

Аудіювання (слухання і розуміння) – вид мовленнєвої діяльності, тісно пов'язаний з усним мовленням, хоча можна слухати і озвучене писемне мовлення (наприклад, читання книжок вголос; останні новини по радіо тощо).
Читання – це один із видів мовленнєвої діяльності, основними компонентами якого є сприйняття тексту та активна переробка інформації. 
Говоріння і письмо – види мовленнєвої діяльності, пов'язані з усною і писемною формою. Навчання усного і писемного мовлення – це розвиток зв'язного мовлення.

Текст – це зв'язне висловлювання, яке складається з групи речень, об'єднаних темою і головною думкою, а також певним ставленням автора до того, що повідомляється. Темою тексту називають його зміст, тобто те, про що в ньому розповідається. Головною думкою тексту прийнято називати те, що хотів ним сказати автор, до чого він закликає, що схвалює, що заперечує. У тексті можна виділити три логічні частини: зачин, основну частину і кінцівку.

Основна частина (сюжет) у свою чергу містить такі складові:
1. експозицію – у ній описується, де й коли відбувається дія;
2. зав'язку – дію, що стала причиною всіх наступних подій;
3. розвиток дії – розгортання подій після зав'язки;
4. кульмінацію – найнапруженіший момент у подіях;
5. розв'язку – дію, яка завершує розповідь.

Міжфразовим зв'язком називається зв'язок між частинами тексту, який організовує його змістову і структурну єдність.
Мовні засоби міжфразового зв'язку: інтонація, лексичний повтор (повторення тих самих слів), синоніми, перифрази, спільнокореневі слова, родові і видові назви (верба – дерево), метафори (поле – зелений килим), метонімії і синекдохи (Україна – Київ), займенники і прислівники (дівчинка – вона; у хаті – тут), сполучники та деякі інші.

Адресант – той, хто надсилає листа, телеграму; відправник.
Адресат – той, кому надсилають листа, телеграму; одержувач.

Типи і жанри мовлення

Розповідь – це усний або письмовий текст (твір, стаття тощо), в якому розповідається про подію, яка розгортається в часі. Жанри: розповідь, повідомлення, лист.
Опис – це текст (стаття, твір тощо), у якому подається впорядкований перелік ознак предмета, явища, особи. Жанри: пейзажні, портретні, характеристики людей, явищ.
Роздум – це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. Жанри: роздум-твердження, роздум-спостереження, роздум з доказами.

Функціональні стилі української мови

Науковий стиль застосовується в наукових працях, дослідженнях.
Ознаки наукового стилю. Характерними особливостями цього стилю є точність, логічність, доказовість, узагальненість, однозначність, наявність аргументації і висновків.
Мовні засоби наукового стилю: використання спеціальних слів – термінів, для слів і термінологічних словосполук не характерні емоційність, художність.

Зразок тексту наукового стилю
  Багато фразеологічних одиниць входить у синонімічні відношення між: собою, а також зі словами, наприклад: сидіти склавши руки – і за холодну воду не братися – палець об палець не вдарити – байдики бити – руки в боки – ледарювати.

Офіційно-діловий стиль необхідний для налагодження ділового спілкування між адміністративними установами, підприємствами, органами влади, культури, освіти тощо.
Ознаки офіційно-ділового стилю: стислість у засобах вираження, чіткість, трафаретність, документальність, довго зберігає традиційні форми, наявність мовних штампів і кліше, чітко регламентовані розміщення і будова тексту.
Мовні засоби офіційно-ділового стилю. Усі мовні засоби емоційно-нейтральні.

Зразок тексту офіційно-ділового стилю

  Розписка

  Я, студент фізико-технічного факультету ХДПУ Черненко М. Н., отримав від завбібліотеки К. П. Троценко на час канікул 1 (один) підручник з фізики.

20.12.2025 р.                     Підпис

Публіцистичний стиль посідає проміжне місце між науковим і художнім стилями. Основним його призначенням є вплив на слухача або читача.
Ознаки публіцистичного стилю: логічність, доказовість, точність висловлення, чіткість вираження думок, використання наукової термінології і наукового обґрунтування або обґрунтування фактами, широке вживання суспільно-політичної лексики. Обов’язкова наявність у тексті авторської оцінки фактів, явищ, подій.
Мовні засоби публіцистичного стилю: використання емоційної та експресивної лексики, художніх засобів – епітетів, порівнянь, метафор, які здатні передавати емоції автора і його ставлення до зображуваного.

Зразок тексту публіцистичного стилю
  У вік музичного модернізму, задушливого смогу біт-, хіт-, поп-, рок-музики, що заполонив душі широких мас, наша пісня повинна стати своєрідним базисом духовності для тих, хто здатний відчувати красу рідної мови, вслухатись у соловейкову мелодію... Українська пісня не тільки спроможна лікувати тих, хто опинився у становищі безбатченка. Вона здатна єднати людей у любові один до одного, до Батьківщини. Свого часу Шіллер писав: де співають – там лишайся жити, лихі люди не співають пісень…

Художній стиль. Найважливішою функцією цього стилю є естетична. Художній стиль широко представлений творами художньої літератури в найрізноманітніших жанрах. У художньому стилі можуть переплітатися ознаки всіх стилів.
Ознаки художнього стилю: образність, поетичність, естетика мовлення, експресивність.
Мовні засоби художнього стилю: використання слів у переносному значенні, емоційно-експресивної лексики, фразеологізмів, синонімів, антонімів. Широко використовуються історизми, архаїзми, діалектизми.

Зразок тексту художнього стилю
  Дороги звідси на перевал нема. Звідси взагалі нікуди нема доріг, є лише вузька, ледь помітна стежечка понад потоком униз, у далеку долину, де живуть дядя Леван та тьотя Етері. Під час навчання в школі Нателла живе там, у дядька Левана…

Розмовний стиль застосовується у повсякденному житті, при безпосередньому спілкуванні двох або більше осіб. Сферою функціонування цього стилю є усне мовлення. 
Ознаки розмовного стилю: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, використання рухів, жестів, міміки.
Мовні засоби розмовного стилю: основу цього стилю становить загальновживана експресивно-забарвлена лексика, широко використовуються просторічні, діалектні слова, жаргонізми, фразеологізми, зменшено-пестливі або згрубілі слова.

Зразок тексту розмовного стилю
– Куди йдете, сусідко?
– Та оце хочу купити дечого.
– М'яса чи що?
– Та де там м'яса, риби. М'ясо ж таке дороге зараз, що хай йому грець.

Схема до написання твору-роздуму за системою ЗНО

1. Теза (стисло, чітко сформульована відповідь на запитання, яке лежить в основі теми твору. «На мою думку...», «Я вважаю...»).
2. Аргументи (не менше двох доречних доказів на підтвердження висловленої тези. «Тому що…», «По-перше...», «По-друге...»).
3. Приклади (не менше двох: а. з художньої літератури або інших видів мистецтва; б. з історії, суспільно-політичного чи особистого життя. «Не можу не згадати...», «Наприклад...», «Прикладом може бути…»).
4. Висновок (логічний підсумок усього написаного. «Можу зробити висновок...», «Отже...», «Таким чином...»).
5. Логічність, послідовність, грамотність (обов’язкові елементи твору-роздуму).