Онлайн-урок №28 "Розпад Радянського Союзу."

Загострення соціально-економічної кризи. Здійснення політики перебудови.

1982 - 1984 рр. – Ю. Андропов, 1984-1985 рр. – К. Черненко (лідери СРСР до перебудови).
М. Горбачов – 1985-1991 рр. – останній голова СРСР. Оскільки держава знаходилася в глибокій кризі, М. Горбачов зважився на радикальні реформи, які здійснювалися в два етапи.
Реформи 1985-1987 рр. затверджено на квітневому пленумі ЦК КПРС 1985 р. 
Мета:
1. прискорення науково-технічного прогресу;
2. поліпшення управління народним господарством.
Перебудова – термін, запроваджений М. Горбачовим щодо економічних реформ, який згодом поширився на весь період його діяльності та на всі сфери життя.
Заходи реформування:
1. Постанова «Про індивідуальну трудову діяльність», яка дозволяла підприємницьку діяльність та об’єднання в кооперативи.
2. Постанова «Про докорінну перебудову управління економікою», яка розширювала самостійність підприємств в сфері фінансування та управління.
3. Постанова «Про звільнення з посад корумпованих і консервативних партійно-державних працівників» з метою зміни кадрів, які незгодні з радикальними реформами.
4. Припинення «холодної війни» з США, що підвищило вплив М. Горбачова.
Однією з помилок М. Горбачова цього періоду стало приховування факту екологічної катастрофи, яка відбулася 26 квітня 1986 р. (вибух на Чорнобильській АЕС).
Реформи 1985-1987 рр. були визнані недостатньо глибокими.
Другий етап реформ 1988-1991 рр.
1. Соціально-економічні реформи – перехід до ринкових відносин.
2. Внутрішньополітичні реформи
А. Реформа політичної системи СРСР – формування багатопартійної політичної системи, введення посади Президента СРСР;
Б. Реформа державного устрою СРСР – передбачено підписання нового Союзного договору, згідно з яким радянські республіки отримали б реальний суверенітет.
В. Політика гласності.
3. Зовнішньополітичні реформи
А. перехід від конфронтації до співробітництва з Заходом;
Б. проведення міжнародної політика на принципах пріоритету загальнолюдських цінностей та демократизму.

Страйки та демонстрації

11 лютого 1989 р. – установчі збори Товариства української мови ім. Тараса Шевченка у Києві. За ініціативою цієї організації було прийнято Закон «Про мови в Українській РСР».
Літо 1989 р. – масовий шахтарський страйк, розпочався в Кузбасі та був підтриманий шахтою «Ясинівська Глибока». 
8 - 10 вересня 1989 р. – Установчий з’їзд Народного Руху, який прийняв програму підтримки принципів радикального оновлення суспільства. 21 січня 1990 р. Народний рух організував акцію «Живий ланцюг» на честь Акта злуки УНР і ЗУНР.

Декларація про державний суверенітет України. Проголошення Незалежності України.

16 липня 1990 р. – «Декларація про державний суверенітет України»
Основні положення:
1. Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
2. Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.
3. Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювався намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.
4. Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
5. Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
24 серпня 1991 р. – «Акт проголошення незалежності України».

Результат: створення самостійної української держави – України.
1991 р. – «парад суверенітетів», радянські республіки виходять зі складу СРСР та проголошують свою незалежність.
1 грудня 1991 р. – Всеукраїнський референдум та вибори Президента України.

Результати референдуму: 90% населення підтримали Акт проголошення незалежності України, Президентом України став          Л. Кравчук (5 грудня 1991 - 19 липня 1994 рр.)
7 - 8 грудня 1991 р. – в Біловезькій пущі підписано угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) у складі Росії, України та Білорусі.