Онлайн-урок №23 "Українська держава гетьмана Скоропадського. Директорія УНР. Західноукраїнська Народна Республіка."

Вступ німецько-австрійських військ в Україну

  21 лютого 1918 р. – початок наступу німецьких, а згодом австро-угорських військ на територію УНР. 
Це сприяло швидкому витісненню радянських військ з території України.
 Більшовики намагались призупинити просування окупаційних військ шляхом проголошення на території України окремих регіональних «республік»: Донецько-Криворізької, Кримської, Одеської та ін. Але союзне командування не визнало їх і продовжувало наступ.
Керівництво Центральних Держав вирішили, що Центральна Рада нездатна налагодити державне управління і виконати свої зобов’язання за Брестським мирним договором.

Прийняття Конституції УНР

29 квітня 1918 р. – прийняття Центральною Радою Конституції УНР. Це було останнє засідання ЦР. 
Причини падіння ЦР:
1. поглиблення економічної кризи;
2. розвал сільського господарства,що супроводжувався катастрофічним падінням промисловості, транспорту та зв’язку;
3. населення України опинилось на межі голоду;
4. відкрите втручання в українські справи великих країн. Окупація німецькими та австро-угорськими військами;
5. конфлікти лідерів Центральної Ради між собою (захоплення національною ідеєю, нехтування соціальними проблемами);
6. розчарування народу в українських політичних партіях, які боролись між собою і жертвували загальнонаціональними інтересами.

Внутрішня і зовнішня політика Української держави

29 квітня 1918 р. – державний переворот, на Всеукраїнському хліборобському конгресі до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський.
Провідна політична опора гетьманату - Українська демократично-хліборобська партія і Союз земельних власників.
Внутрішня політика П. Скоропадського:
1. Ліквідовано УНР, з’явилася Українська Держава.
2. Законодавча влада належала гетьману.
3. Виконавча та судова влада – також у гетьмана.
4. Уряд – Рада міністрів (голова – Ф. Лизогуб).
5. Розпущені земства і міські думи.
6. Поліцейські функції виконувала «державна варта» (департамент МВС). 
7. Розроблена програма реформи судової системи, земського самоврядування.
8. Створено систему державних нагород.
9. Була встановлена стабільна валюта, податкова система, розроблений і виконувався державний бюджет, створені Державний і Земельний банки.
10. Підтверджені право власності селян на землю, виділення і продаж общинних земель, заходи до формування широкого класу середніх землевласників.
11. Встановлена державна хлібна монополія.
12. Підтримувалося українське національно-культурне відродження.
13. Відкрито нові українські гімназії, введення української мови, історії та географії як обов'язкових предметів. 
14.Створення Українських державних університетів в Києві і Кам'янець-Подільському, Історико-філологічного факультету у Полтаві, Державного українського архіву, Національної галереї мистецтв, Українського Історичного музею, Української національної бібліотеки, Українського Театру драми і опери, Української академії наук. 
15. Утворення Української автокефальної православної церкви на чолі з митрополитом В. Липківським.
Зовнішня політика П. Скоропадського:
1. Українська держава була визнана 30 державами
2. Кордони Української Держави: демаркаційна лінія між українсько-німецькими та більшовицькими військами.
3. Врегульоване питання поставки продовольства і товарів державам-протекторам;
4. Встановлення політичного, військового і економічного союзів (із подальшим входженням на автономній основі до складу Української Держави) з Всевеликим Військом Донським, Кубанською Радою та Кримською Народною Республікою.
5. У ході переговорів з РРФСР досягнуто прелімінарної (попередньої) мирної угоди. Встановлена так звана «нейтральна зона», що розмежовувала сторони до встановлення державного кордону.
  Політика П. Скоропадського викликала невдоволення селян та робітників гетьманським режимом. 
  У різних кутах України організовано повстанські загони. Найбільшим було повстання анархіста Н. Махна, учителя з Гуляйполя, на Катеринославщині. Влітку 1918 року він створив великий загін з повстанців-селян та різних злочинних елементів, яких закликав повалити гетьмана Скоропадського, разом з тим він оголошував боротьбу проти австрійців, німців і поміщиків.

Анулювання РСФРР Брестського миру

11 листопада 1918 р., РСФРР анулював Брестський мир та в розпочав нову інтервенцію в Україну під гаслом підтримки робітників і селян України. 
17 листопада 1918 р. уряд РСФРР стягнув на кордон з Україною військо, яким командував В. Антонов-Овсієнко. 
29 листопада розпочалося вивезення з України хліба, вугілля та іншої сировини. Становище України значно ускладнювалося ще й тим, що Антанта прагнула відродити «неділиму» Росію й Польщу, ігноруючи прагнення українців створити незалежну Україну. У такій ситуації П. Скоропадський ліквідував державний суверенітет України й увійшов до складу «білої» Росії з новим «українським» урядом, що складався з російських монархістів (гетьманська грамота від 14.11.1918 p.).

Утворення Директорії, її політичний курс.

Вересень 1918 р. – утворення Українського національного союзу (далі – УНС) на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою. УНС виступав проти окупаційної влади Центральних Держав та гетьманського режиму. 
14 листопада 1918 р. – УНС утворив спеціальний тимчасовий орган – Директорію для керівництва повстанням проти гетьмана. Голова Директорії – В. Винниченко. Голова збройних сил – С. Петлюра.
Політичний курс Директорії.
1. Постанова про звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників. Частину з них притягнули до судової відповідальності. 
2. Намір ліквідації нетрудових господарств в селі, монастирського, церковного землеволодіння. 
3. Намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав та планування установити в Україні національний варіант радянської влади.
4. Передача влади на місцях Трудовим радам селян, робітників та трудовій інтелігенції. 
5. Законодавча влада в УНР мала належати Трудовому конгресові, який обиратиме населення без участі «поміщиків і капіталістів», до яких також зараховували національну інтелігенцію: адвокатів, лікарів, професуру, вчителів тощо. 
  Цей політичний радикальний курс призвів до того, що Директорія залишилася без підтримки більшості спеціалістів, промисловців, чиновників державного апарату.
6. Аграрна реформа Директорії:
А. вилучення землі у поміщиків без викупу, але з компенсацією витрат на різноманітні (агротехнічні, меліоративні та ін.) вдосконалення, раніше проведені в маєтках. За землевласниками залишались будинки, де вони до цього жили, племінна худоба, виноградники тощо;
Б. недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів, що належали промисловцям і поміщикам-цукрозаводчикам; 
В. не підлягали конфіскації землі іноземних підданих. 
7. Зовнішня політика:
А. Розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехо-Словаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. 
Б. Невдача в налагоджені нормальних відносин з Радянською Росією, державами Антанти, Польщею.

Інтервенція Антанти

16 листопада 1918 р. флот Антанти увійшов у Чорне море. До кінця грудня в чорноморських портах від Одеси до Новоросійська висадилися дивізії Антанти. Цей союз допомагав білогвардійцям в особі А. Денікіна. Антанта не визнавала владу П. Скоропадського, а згодом – і Директорії. Боротьбу проти Антанта розпочали більшовики й українські ліві есери. В. Винниченко та В. Чехівський виступали за союз з Радянською Росією, С. Петлюра – за союз з Антантою. У лютому 1919 р. війська Антанти показали свою неспроможність до бойових дій і в квітні 1919 р. залишили територію України.

Трудовий конгрес

Трудовий конгрес України (Конгрес трудового народу України; Всеукраїнський трудовий конгрес) – вищий тимчасовий законодавчий орган Української Народної Республіки у період Директорії УНР. Скликаний Директорією з метою організації влади в Україні та визначення форми державного правління після повалення влади гетьмана П. Скоропадського. Проходив у Києві 23-28 січня 1919. Враховуючи загострення воєнно-політичної ситуації Трудовий конгрес передав владу Директорії УНР.

Поразка Директорії

Причини:
1. протистояння між В.Винниченком та С. Петлюрою;
2. непослідовність політики Директорії;
3. поміщики й буржуазія були незадоволені політикою Директорії, яка відверто ігнорувала їхні станові інтереси;
4. ліквідація гетьманського державного апарату, неспроможність створити новий;
5. невдала зовнішня політика (поразкою завершилися переговори Директорії про мир з Росією; не вдалося домовитися про підтримку з боку країн Антанти).

Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Організація влади на західноукраїнських землях.

18 жовтня 1918 р. – створення Української Національної Ради – вищого органу влади української держави, яка складалася з таких територій:
1. Східна Галичина;
2. Північно-Західна Буковина;
3. Закарпаття.
13 листопада 1918 р. – проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). 
Президент та голова Української Національної Ради – Євген Петрушевич.
Уряд – Державний секретаріат, голова – Кость Левицький.

Злука УНР і ЗУНР

22 січня 1919 р.– підписання Акта Злуки. УНР і ЗУНР об’єдналися в єдину соборну Українську Народну Республіку.

Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами.

Українсько-польська війна
22 листопада 1918 р. – захоплення польськими військами Львова, переїзд влади ЗУНР до Тернополя.
14 квітня 1919 р. – збройне повстання комуністів в Дрогобичі, формування Української галицької армії (УГА).
25 червня 1919 р. – дозвіл Паризької мирної конференції польському урядові на ведення воєнних дій на території Галичини до          р. Збруч.
Липень 1919 р. – окупація території ЗУНР Польщею.
Становище на Буковині, Хотинщині та Закарпатті.
3 листопада 1918 р. – Буковинське народне віче (рішення про приєднання Північної Буковини до ЗУНР). Реакція Румунії: введення військ на Буковину. 
Хотинщина згодом також була окупована Румунією.
В листопаді Закарпаття опинилося під владою Угорщини, а згодом, після проголошення в Угорщині радянської влади, розділене на 2 частини: західна частина – під владою Чехо-Словаччини, а південно-західна – під владою Румунії. Остаточно за Сен-Жерменським договором все Закарпаття опинилося під владою Чехо-Словаччини.