Онлайн-урок №21 "Україна в роки Першої світової війни. Західноукраїнські землі в роки Першої світової війни"

Україна в Першій світовій війні

Роки Першої світової війни (далі – І СВ) – 1914 – 1918 рр. Характер війни – імперіалістичний. Для кожної країни існували певні причини для розв'язання І СВ. Загалом це були просто територіальні претензії та зазіхання. 
Причини І СВ:
1. Перерозподіл світу.
2. Отримання нових територій з метою:
А. отримання нових ринків збуту;
Б. отримання людських ресурсів;
В. отримання сировинних та енергетичних ресурсів.
3. Економічні, політичні та військові суперечності між Антантою та Центральним блоком.
Привід до війни: вбивство 28 червня 1914 року в Сараєві австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда сербським студентом, членом радикальної організації, Гаврилом Принципом.
У війні приймали участь два воєнно-політичних блоки:
1. Антанта – військово-політичне угрупування, основними членами якого були Великобританія, Франція і Росія, створене в 1904 – 1907 роках.
2. Троїстий союз (Центральні держави) – військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, який склався в 1879 – 1882 і був спрямований проти Франції, Росії та Англії. У 1915 р. Італія перейшла на бік Антанти, а замість неї до Троїстого союзу увійшла Туреччина та Болгарія, перетворивши військо-політичний блок на Четвірний союз.

Плани Антанти і країн Центрального блоку щодо України

Плани Росії:
1. захоплення Галичини й Буковини, 
2. заволодіння Стамбулом (Константинополем), узявши під одноосібний контроль протоки Босфор та Дарданелли.
Плани Австро-Угорщини:
1. захоплення частини земель Правобережної України. 
Плани Німеччини:
1. захоплення східних та південних земель України з метою подальшого наступу на Росію.
  Отже, ситуація, в якій опинилася Україна була особливо тяжкою, оскільки напередодні війни українські землі перебували під владою двох ворожих одна одній імперій (Російської та Австро-Угорської). Внаслідок цього українці повинні були воювати в братовбивчій війні.

Перебіг воєнних дій на території України в 1914 – 1916 рр.

Хід воєнних дій у 1914 р.
  Головні події у 1914 р. відбувалися в Галичині:
1. 23 серпня 1914 р. – Галицька битва
2. захоплення Львова 3 вересня 1914 p. російськими військами, 
3. 1914 – 1915 рр. облога та взяття Перемишля.
  Так Галичина й Буковина опинилися під російською окупацією, де було утворено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство на чолі з графом О. Бобринським. Він оголосив Східну Галичину й Лемківщину споконвічною частиною великої Росії, запровадив тут великодержавно-шовіністичну політику Петербурга. Окупаційна адміністрація закрила українські установи, школи, клуби, бібліотеки, союзи, в тому числі «Просвіту» та НТШ (Наукове товариство ім. Шевченка), редакції українських газет, пограбувала музеї, заборонила продаж та поширення українських книг і газет. Тисячі українців, насамперед еліту Галичини, депортували на схід. У заслання потрапив і М. Грушевський – видатний український історик. Нещадних репресій зазнала Українська греко-католицька церква (УГКЦ), а її митрополита – Андрія Шептицького заарештували. 
Хід воєнних дій у 1915 р. 
Франція і Німеччина перенесли головні воєнні дії на Східний фронт. 
«Горлицький прорив» 2 травня 1915 р. – німецькі та австро-угорські війська перейшли в контрнаступ, вся Галичини і частина Волині були звільнені від російських військ.
  Внаслідок наступного удару німців – по Ризі – росіяни з тяжкими втратами відступили з Польщі, Холмщини й Підляшшя, частково з Прибалтики й Білорусі. При цьому російська армія провела масову евакуацію українського населення Холмщини та Підляшшя, спалила там багато українських сіл. 
Хід воєнних дій у 1916 р.
4 червня 1916 р. – «Брусиловський прорив». Війська російського Південно-Західного фронту під командуванням генерала Брусилова прорвали австро-угорську оборону, через кілька днів було взято Луцьк, у липні – серпні російська армія знову увійшла в Галичину і зайняла Буковину.

Галичина стала місцем для найжорстокіших та найкровопролитніших битв на Східному фронті.

На західноукраїнських землях діяли дві організації, які виступали проти Антанти.
1. Головна українська рада (ГУР) – міжпартійна організація, утворена 1 серпня 1914 року у Львові. Її засновники: лідери національно-демократичної, радикальної, соціал-демократичної партій. Голова – Кость Левицький, заступники – М. Ганкевич i М. Павлик. Ця організація мала проавстрійську орієнтацію.
Програма Головної Української Ради передбачала:
1. вироблення загального напряму української політики;
2. вирішення національно-політичних справ у зв'язку з війною; 
3. виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародному рівні; 
4. формування національного війська. 
Головна мета організації – державна самостійність України.

Українські січові стрільці

4 серпня 1914 була створена добровольча українська військова організація, що одержала назву Українських січових стрільців.
На початку вересня 1914 у зв'язку з наступом російських військ Головна Українська Рада перебралася до Відня, де проіснувала до травня 1915, коли була перетворена на Загальну Українську Раду (ЗУР).

«Союз визволення України», його політична платформа і практична діяльність.

Союз визволення України (СВУ) – політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.
Лідери і члени СВУ: колишні наддніпрянські політичні діячі, що опинилися на австрійській території внаслідок репресій з боку російського уряду, а саме: Д. Донцов, М. Залізняк О. Скоропис-Йолтуховський, В. Дорошенко, А. Жук, М. Меленевський. Центр СВУ – Львів, від серпня 1914 – Відень. СВУ фінансувався Німеччиною.
Діяльність СВУ:
1. інформативно-представницька діяльність у центральних та нейтральних державах Європи;
2. видавнича діяльність (часописи, тижневики, які агітували за підтримку Німеччини у війні);
3. опікування концтаборами, де знаходилися полонені українці з російської армії.