Онлайн-урок №14 "Втрата Україною залишків автономного устрою."

Пилип Орлик

П. Орлик (1710-1742 рр.) – гетьман України в еміграції.
Був обраний гетьманом на козацькій раді у м. Бендери. 
5 квітня 1710 р. ухвалив «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького» («Конституція Пилипа Орлика»), проте цей документ не набрав законної сили. 
Основні положення:
1. представляв собою договір між гетьманом і козацтвом про взаємні права та обов’язки;
2. проголошувалася незалежність України від Московської держави та Речі Посполитої;
3. обґрунтовувався союз зі Швецією та Кримським ханством;
4. територія України визначалася згідно зі Зборівським договором 1649 р.; 
5. вищий орган влади – Генеральна Рада, яка скликалася тричі на рік (на Різдво, Великдень та Покрову);
6. розподіл влади на 3 гілки виконавчу (гетьман), законодавчу (Генеральна Рада), судову (Генеральний суд);
7. Державна скарбниця відокремлювалася від гетьманської тощо.
Головна мета діяльності П. Орлика – створення антимосковської коаліції.

Обрання гетьманом Івана Скоропадського

І. Скоропадський (1708-1722 р.)
Подав на розгляд царю Решетилівські статті, які Петром І не були підписані. Натомість цар надіслав іменний указ остаточно ліквідовував політичну самостійність України. Крім того, при гетьманові завжди мав бути присутнім царський резидент Ізмайлов, який здійснював нагляд та контроль за усією діяльністю І.Скоропадського.
Нова резиденція гетьмана знаходилася в м. Глухів.
Терор в Україні після Полтавської битви:
1. в галузі економіки:
А. заборона на імпорт іноземних товарів в Україну;
Б. все мито, зібране на кордонах України, надходила до Москви;
В. введення в обіг на території України лише мідних грошей;
Г. утримання російського війська за рахунок українського населення.
2. в галузі культури:
А. заборона на обирання українцями київського митрополита;
Б. переманювання українських вчених, письменників та педагогів до Росії;
В. вивезення з України історичних пам’яток та книг.

Перша Малоросійська колегія

Малоросійська колегія (1722-1727 рр.) – створений російським урядом на українських землях колегіальний орган влади, очолюваний П. Вельяміновим.
Діяльність Малоросійської колегії:
1. адміністративне керівництво Лівобережною Україною;
2. встановлення і стягнення податків до царської казни;
3. розміщення російських солдат і офіцерів в Україні;
4. контроль за діяльністю Генеральної військової канцелярії.

Зміцнення української державності за гетьманування Данила Апостола. «Рішительні пункти» 1728 р.

Д. Апостол (1727-1734 рр.) – гетьман України, якого дозволив обрати російський уряд з тим, щоб залучити на свій бік козацьку старшину і отримати воєнну допомогу в російсько-турецькій війні.
«Рішительні пункти» 1728 р. – царський указ, а не міждержавний російсько-український договір, який закріплював правовий статус України у відносинах з Російською імперією.
Реформи Д. Апостола:
1. в сфері судочинства;
2. в сфері фінансів;
3. в сфері торгівлі;
4. в сфері земельних правовідносин (створений тимчасовий уряд «Генеральне слідство про маєтності»).
За період гетьманування Д. Апостола призупинився процес перетворення України в адміністративно-територіальну одиницю Російської імперії.

Тимчасове відновлення гетьманського правління. Кирило Розумовський

  Після смерті Д. Апостола в 1734 р. в Україні діяв колегіальний орган «Правління гетьманського уряду» (1734-1750 рр.). До його складу входили три українці, три росіянина, очолювався князем О. Шаховським. В 1750 р. за ініціативи російської імператриці Єлизавети І посаду гетьмана було відновлено.
К. Розумовський (1750-1764 рр.) – останній гетьман України. Оскільки К. Розумовський був російським ставлеником, йому відновили право самостійного фінансового управління Україною, йому підпорядковувалось українське козацьке військо, повернуті колишні гетьманські привілеї.
Діяльність К. Розумовського:
1. адміністративна реформа;
2. судова реформа;
3. реформа в сфері торгівлі;
4. самостійне призначення полковників;
5. надання особистого гетьманського погодження на арешт українців тощо.
Реакція російського уряду – видання в 1754 р. указів щодо обмеження повноважень гетьмана.
1762 р. – інтронізація на російський престол Катерини ІІ.
Після прохання К. Розумовського зробити посаду гетьмана спадковою, видала указ про позбавлення його гетьманства (1764 р.)

Скасування Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині. Остаточна ліквідація гетьманства.

Друга Малоросійська колегія.

Друга Малоросійська колегія (1764-1782 рр.) – колегіальний орган влади на чолі з П. Рум’янцевим, створений за наказом Катерини ІІ для управління Україною.
Діяльність:
1. ревізії земель, нерухомого майна, встановлення ступеню заможності кожного українця;
2. обмеження вільних переходів селян;
3. ліквідація Генеральної військової канцелярії та Генерального військового суду;
4. підпорядкування інших владних органів колегії.
1765 р. – ліквідація козацьких полків на Слобожанщині. Перетворення козацьких полків на гусарські. Отримання козацькою старшиною російських військових чинів. Створення Слобідсько-Української губернії.
1781 р. – ліквідація козацьких полків на Лівобережній Україні. Створення Малоросійського генерал-губернаторства.
1783 р. – указ про запровадження кріпацтва на Лівобережній Україні на Слобожанині, указ про рівність у правах української шляхти і козацької старшини з російським дворянством.

Заснування Нової Січі. Зруйнування Запорозької Січі.

Нова Січ (Підпільненська) (1734-1775 рр.) – остання Запорозька Січ. 
Була ліквідована генералом О. Текелієм за наказом Катерини ІІ у 1775 р. одразу після участі українців у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. 
Останній кошовий отаман – Петро Калнишевський відбув термін ув’язнення строком 25 років у Соловецькому монастирі, де і був похований.
Останній військовий суддя – Павло Головатий.
Останній військовий писар – Іван Глоба.
  Після ліквідації Запорозької Січі із залишків козацтва згодом були утворені Чорноморське козацьке військо (після 1860 р. стало Кубанським), та Задунайська Січ (з 1785 р. козацтво цієї січі перейшло під австрійський протекторам та заснувало Банатську Січ).

Національно-визвольна та антикріпосницька боротьба в Україні. Коліївщина.

Гайдамаки – учасники національно-визвольної боротьби на Правобережній Україні.
1. 1734 р. – перше гайдамацьке повстання на чолі з Верланом.
2. 1750 р. – друга хвиля гайдамацьких повстань на чолі з Голим, Моторним.
3. 1768 р. – найбільше гайдамацьке повстання «Коліївщина» на чолі з М. Залізняком та І. Гонтою. Ідейний натхненник – Мелхиседек Значко-Яворський. 
Причини Коліївщини: створення у 1768 р. в м. Бар воєнно-політичного об’єднання польської шляхти й католицького духівництва для протидії будь-яким поступкам некатоликам (Барська конфедерація). 
Головні битви: Жаботин, Черкаси, Сміла, Корсунь, Богуслав, Лисянка та Умань. 
За допомогою Катерини ІІ, польський уряд придушив повстання.
Опришки – учасники національно-визвольної боротьби в Галичині, Буковині та Закарпатті. Лідер опришків – Олекса Довбуш. Походи опришків тривали з 1738-1745 рр.