Онлайн-урок №12 "Період «Руїни» в Україні Боротьба за владу серед козацької старшини"

Іван Виговський та основні напрямки його державної політики. Гадяцький договір 1658 року

І. Виговський (1657-1659 рр.).

Основні напрямки його діяльності: 
1. Жовтень 1657 р. – укладення союзу зі Швецією, який мав оборонний характер;
2. Відновлення союзу із Кримським ханством;
І. Виговський спирався на вищі класи, як на опору державної організації. Користуючись цим, козацька старшина почала гнітити народ, відновлювати стародавні податі і панщину. Згодом почалася громадянська війна.
Гадяцький договір від 16 вересня 1658 р. (договір України з Польщею) 
Умови:
1. Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства складали Руське князівство, що входило до складу Речі Посполитої на правах автономії;
2. Верховну владу в ньому здійснював гетьман;
3. Він був головнокомандуючим усіма збройними силами;
4. Його влада була довічною, а після смерті всі українські стани обирали 4 претендентів, із числа яких король призначав нового гетьмана;
5. За польським зразком у Руському князівстві створювалися органи влади, відновлювався довоєнний адміністративно-територіальний поділ;
6. Руське князівство позбавлялося права на міжнародні контакти;
7. Договором визнавалася свобода віросповідання;
8. У Києві мав бути створений монетний двір для карбування монет;
9. Православні міщани одержували самоврядування в містах;
10. Київська академія наділялася тими ж правами, що ї Краківська;
11. Середні школи и друкарні могли відкриватися без обмежень
Цей договір спонукав московського царя до дій у відповідь. На початку весни 1659 р. відбулася битва під Конотопом, де російське військо на чолі з князем О. Трубецьким було розбито військом І. Виговського. 
  Серед українців не було єдності щодо подальшої долі України. У вересні 1659 р. відбулася козацька Рада. Козаки відмовилися визнати Гадяцький трактат, виступили проти союзу з польським королем і висловили недовіру гетьману І. Виговському. Отже, після ради Виговський зрікся булави, а гетьманом було обрано Юрія Хмельницького.

Гетьманство Ю. Хмельницького. Переяславські статті 1659 р.

Ю. Хмельницький (1659-1663 рр.).
Завдання, які постали перед новим гетьманом:
1. зупинити громадянську війну;
2. пом`якшити соціальну напруженість;
3. не допустити територіального розколу України;
4. відновити стосунки з Москвою.
Переяславські статті від 27 жовтня 1659 р. 
Умови:
1. Московські воєводи мало право перебувати не тільки в Києві, але і ще в 5 містах
2. Гетьман повинен був принести уклін царю в Москві;
3. Він не мав права на дипломатичні зносини з іншими державами;
4. Київський митрополит повинен був визнати верховенство московського патріарха;
5. Гетьман на мав права починати воєнний похід без дозволу царя, але за царським наказом повинен був виступати з військом туди, куди йому велять.
  Після укладення Переяславського договору Москва розпочала нову війну з Польщею, щоб остаточно розв`язати довголітній спір за українські землі. Проте московські війська було розбито, а Ю. Хмельницький, який допомагав їм, був змушений погодитися на мир із Польщею, який і був закріплений Слободищенською угодою 1660 р.
  Юрій Хмельницький остаточно втратив вплив. Почався період, який одержав назву «Велика руїна». Реальною ставала загроза розколу українських земель за територіальною ознакою.

Павло Тетеря 

1663 р. – розкол України на Правобережну та Лівобережну Гетьманщину.
Петро Тетеря (1663-1665 рр.) – гетьман Правобережної України, був орієнтований на Польщу та її підтримку. Провів декілька каральних акцій:
1. арешт київського митрополита Йосипа Тукальського та Юрія Хмельницького;
2. страта І. Виговського. 
Ці дії призвели до антигетьманського повстання, через яке П. Тетеря покинув Україну і втік до Польщі.

Чорна рада у Ніжині Московський договір. Іван Брюховецький

Іван Брюховецький (1663-1668 рр.) – гетьман Лівобережної України. Був обраний гетьманом на чорній раді у Ніжині 18 червня 1663 р. Був орієнтований на Москву та її підтримку. 
1665 р. – Московський договір (Лівобережна Гетьманщина та Московське царство).
Умови:
1. Московські гарнізони отримали право розташовуватися в усіх великих містах;
2. Обов’язок збирання податків покладався на Москву, усі збори надходили до царської скарбниці;
3. Вибори гетьмана дозволялися царем та відбувалися тільки в присутності царського представника;
4. Гетьманський уряд позбавлявся права на ведення самостійної зовнішньої політики.

Андрусівський договір 1667 р.

Андрусівський договір 1667 р. (між Московською державою та Річчю Посполитою).
Умови:
1. Воєнні дії між Московією та Польщею припинялися на 13,5 років;
2. Запоріжжя переходило під спільне управління обох держав;
3. за Росією закріплені Сіверщина та Лівобережна Україна, а також м. Київ (на 2 роки);
4. за Річчю Посполитою закріплені Білорусія і Правобережна Україна.

Петро Дорошенко

Петро Дорошенко (1665-1667 рр.) – гетьман Правобежної України.
Головна мета – зміцнити свою владу та об’єднати українські землі в межа однієї держави.
Головні аспекти діяльності:
1. Створив наймане військо (сердюків) загальною кількістю 20 тис. чоловік;
2. уклав союз з Кримським ханством;
3. прагнення об’єднати Гетьманщину під протекторатом Османської Туреччини (після обрання гетьманом усієї України у 1668 р.);
4. з 1669 р. втрачає свою владу на Лівобережній Україні, оскільки гетьманом там став Дем’ян Многогрішний (1669-1672 рр.).             П. Дорошенко змушений боротися за булаву з Петром Суховієм та Михайлом Ханенком;
5. З 1672 р. на Лівобережній України у П. Дорошенка з’явився новий суперник – гетьман Іван Самойлович (1672 – 1687 рр.), який вороже ставився до Польщі та Туреччини, мав проросійську політичну орієнтацію. 
6. 1672 р. – приймав участь у війні проти Речі Посполитої на боці Османської імперії. Результат: укладення Бучацького мирного договору від 1672 р. 
Умови:
А. Під владою Османської імперії – Подільське воєводство;
Б. Під владою України на чолі з П. Дорошенком, який визнав себе васалом Туреччини – Брацлавщина та Південна Київщина;
В. Під владою Речі Посполитої – Галичина, Волинь та Північна Київщина.
7. 1675 р. – П. Дорошенко зрікся гетьманської булави, 1676 р. – присягнув московському цареві на вірність.

Кошовий отаман Іван Сірко

Іван Сірко – найвідоміший кошовий отаман Запорозької Січі. Був керівником та організатором більшості воєнних походів України проти Османської імперії та Кримського ханства 2-ої пол. 17 ст., при цьому вміло вів дипломатичну діяльність. Про кошового отамана І. Сірка свідчать чимало народних переказів. Найбільш відомим прикладом образотворчого мистецтва стала картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», де також зображений І. Сірко.

Чигиринські походи

Друге гетьманування Юрія Хмельницького (1677 – 1685 рр.)
Був ставленником Османської Туреччини, проголошений князем «Сарматії». Змушений був прийняти участь у воєнному поході Туреччини на Україну (Чигирин) у 1677 р. Перший чигиринський похід був невдалим для Туреччини та Ю. Хмельницького, оскільки війська хана були розбиті україно-московським військом.
1678 р. – другий чигиринський похід. Цей воєнний похід також був невдалим для Туреччини, оскільки після довготривалої облоги мешканці Чигирина підірвали місто. Таким чином, мета Османської імперії не була досягнута. У 1685 р. – Ю. Хмельницький був страчений турками.

Бахчисарайським мирний договір 1681 р.

Сторони договору: Московське царство та Османська імперія, Кримське ханство.
Умови:
1. Кордон між Османською імперією та Московією встановлений по р. Дніпро;
2. під владою Туреччини: Південна Київщина, Брацлавщина, Західне Поділля;
3. під владою Московії: Лівобережна Україна з м. Київ;
4. територія між Бугом та Дніпром протягом 20 років мала бути незаселеною.

«Вічний мир» 1686 р.

Сторони договору: Московське царство та Річ Посполита.
Умови:
1. під владою Московії: Лівобережна Україна з м. Київ та Запоріжжя;
2. під владою Польщі: Північна Київщина, Волинь і Галичина.

Господарське життя і політичний устрій Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України у другій половині ХVІІ ст.

Слобідська України (Слобожанщина) – територія колишнього Дикого Поля, яка почала заселятися українцями в 30-ті роки 17 ст. 
Слобода – поселення, звільнене від сплати податків.
Адміністративно-політичний устрій Слобідської України:
1. Складалася з 5 полків:
А. Харківський полк;
Б. Острогозький полк;
В. Ізюмський полк;
Г. Охтирський полк;
Д. Сумський полк. 
2. Полки підпорядковувалися білгородському воєводі.
3. Права українців підтверджувалися царськими жалуваними грамотами. 
Адміністративно-політичний устрій Лівобережної Гетьманщини:
1. Складалася з 10 полків.
2. Влада належала Старшинській раді та гетьманові.
3. Права українців підтверджувалися відповідними статтями. 
Основні заняття:
1. Сільське господарство;
2. Ремісництво;
3. Торгівля.