Онлайн-урок №11 "Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої середини ХVІІ ст"

Причини і рушійні сили національно-визвольної війни

1. Політичні – безправ`я українського народу, тяжкий політичний гніт з боку Польщі;
2. Соціальні – посилення феодальної експлуатації з боку польських магнатів;
3. Національні – прагнення українського народу звільнитися від гніту Польщі і польського панства, яке вважало українців людьми другого сорту; зберегти себе як народ, уникнути від етнічних чисток і репресій;
4. Релігійні – прагнення відстояти свою православну віру, захистити її від натиску католицизму та уніатства. 
Рушійні сили: 
1. козацтво
2. селянство
3. міське населення (матеріальне забезпечення армії) 
4. православне духівництво (ідеологічний вплив) 
5. частково дрібна українська православна шляхта.

Богдан Хмельницький

  Богдан Хмельницький походив із родини дрібного шляхтича, закінчив єзуїтську школу у Львові, служив у козацькому війську, був обраний військовим писарем, а потім призначений на посаду чигиринського сотника. У 1646 р. садибу Б. Хмельницького було пограбовано підстаростою Чаплинським, при цьому загинув молодший син Б. Хмельницького. Спроби знайти захист у Варшаві ні до чого не призвели. Так, Б. Хмельницький вирішує підняти повстання проти польської влади.

Початок війни

1. Перші дні січня 1648 р. – формування першого повстанського загону.
2. 25 січня – захоплення Запорізької фортеці. Значна частина реєстровців перейшла на бік повстанців.
3. Підготовка збройного виступу:
А. розсилання універсалів до українського народу із закликом вступати до лав козацького війська.
Б. налагодження виробництва зброї та боєприпасів.
В. домовленість про перехід реєстровців на бік повстанців.
Г. укладення угоди з кримським ханом – Іслам-Гіреєм ІІІ про військову допомогу.

Перші перемоги під Жовтими Водами та Корсунем

5-6 травня – битва на Жовтих Водах. На бік Богдана Хмельницького перейшли всі полки реєстрових козаків. Вирішальний бій завершився нищівною поразкою поляків.
15-16 травня – битва під Корсунем. У полон потрапили коронні гетьмани Потоцький і Калиновський. Перемоги під Жовтими Водами й Корсунем стали сигналом для повстань по всій території України, для визвольного походу української армії на захід.

Розгром польсько-шляхетських військ під Пилявцями

11-13 вересня – битва під Пилявцями, яка завершилася для польської армії ганебною поразкою. Ця битва відкрила шлях українській армії на західну Україну.

Похід Б. Хмельницького в Галичину. Вступ українських військ до Києва

26 вересня 1648 р. розпочалася облога Львова. Гетьман вимагав від польського командування й міської влади капітулювати та видати козакам їхніх запеклих ворогів – Ярему Вишневецького, Олександра Конецпольського та інших. Проте, дізнавшись, що ті таємно втекли до Замостя, наказав припинити облогу й рушив на Замостя.
Внаслідок перемоги під Пилявцями й походу української армії на Львів та Замостя на початку листопада 1648 р. майже всі українські землі були визволені від польського панування.
23 грудня 1648 р. Б. Хмельницький урочисто в`їхав до Київ.
Причини припинення воєнних дій та відступу української армії з-під Замостя:
1. Важке становище армії:
А. Нестача зброї та боєприпасів
Б. Великі людські втрати
В. Загальна втома
2. Наближення зими.
3. Спалах епідемії чуми.
4. Неготовність Б. Хмельницького продовжувати війну на етнічних польських землях.

Зборівська битва. Зборовський мирний договір

5-6 серпня – Зборівська битва. Об`єднань українське і кримське військо взяло в блокаду Зборів, що тривала до початку серпня. В пошуках виходу з критичної ситуації польський король звернувся до кримського хана з проханням почати переговори. Результатом домовленостей став Зборівський мирний договір від 8 серпня 1649 р.

Умови:
1. Реєстрове військо повинно складатися з 40 тис. чоловік;
2. Козаки мали право жити в 3 воєводствах – Київському, Брацлавському і Чернігівському;
3. Державні посади в них могли обіймати тільки шляхтичі православної віри;
4. Королівські війська не мали права знаходитися на території цих воєводств;
5. Усім учасникам повстання оголошувалася амністія, а українським шляхтичам, які брали участь у повстанні, поверталося конфісковане майно.

Утворення Української козацької держави – Гетьманщини

  Переможні битви 1648-1649 рр. сприяли утвердженню Української козацької держави Війська Запорізького.
Органи державної влади:
1. Генеральна рада. Найвищий законодавчий орган держави – загальна рада всього війська. 
2. Старшинська Рада. З часом роль Генеральної ради, в якій могли приймати участь всі без виключень, перебрала на себе Старшинська Рада, що складалася з полковників і генеральної старшини. 
3. Гетьман. Йому належали виконавча й судова влада. 
4. Генеральна старшина (уряд). Допомагав гетьманові керувати всіма справами внутрішнього врядування й зовнішньої політики. До її складу входили: генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних суддів.
Існував також і полково-сотенний устрій. Всю територію Української держави 1649 р. було поділено на 16 полків. Кожен полк очолював полковник. Територія полку поділялася на 10-20 сотень. Сотні очолювали сотники.
  Містами, що мали магдебурзьке право керували магістрати.
  У селах справами відали старости і сільські отамани.
  Запорізька Січ була окремою адміністративною одиницею в державі.

Битва під Берестечком 1651 р. Білоцерківський мирний договір

18-30 червня 1651 р. – битва під Берестечком. Єдина битва, в якій перемогли польські сили, оскільки кримський хан у розпал битви зрадив Б. Хмельницького, відступивши із поля бою. Українські війська, які залишилися без керівництва, втратили належну координацію. Наказним гетьманом було обрана Івана Виговського. Результатом цієї битви став Білоцерківський мирний договір від 18 серпня 1651 р.

Умови:
1. Територія гетьманського врядування обмежувалася Київським воєводством;
2. На інші території поверталася польська адміністрація;
3. Магнати й шляхта отримували свої довоєнні маєтки.
4. Козацький реєстр зменшився з 40 до 20 тисяч.

Битва під Батогом. Жванецька битва

Батозька битва 23 травня 1652 р. – одна з найбільших перемог, здобутих військами Б. Хмельницького. Ця перемога дала змогу     Б. Хмельницькому відмовитися від виконання умов Білоцерківського договори 1651 р.
Жванецька битва 1653 р. – остання велика операція військ Б. Хмельницького у національно-визвольній війні. Завершилася Кам’янецькою угодою від 5 грудня 1653 р., згідно з якою кримський хан припинив військові дії проти польського короля, за що йому було дозволено брати ясир на західноукраїнських землях.

Стосунки з Московською державою. Україно-московська міждержавна угода 1654 р. Березневі статті

Причини, за якими Б. Хмельницький обрав Московську державу в якості покровителя:
1. Належність обох народів до православного віросповідання;
2. Відсутність в етнопсихології українців антиросійських настроїв;
3. Близькість мови, побуту, культури.
11 жовтня 1653 р. Земський собор Росії вирішив прийняти Україну Війська Запорозького під протекторат і розпочати війну проти Речі Посполитої.
Переяславська рада 8 січня 1654 р. – в ній прийняли участь московське посольство на чолі з боярином В. Бутурліним і гетьман з полковниками і генеральним штабом. На раді було прийнято рішення про перехід України під верховенство російського царя. Учасники Переяславської ради присягнули на вірність Росії, а В. Бутурлін від імені царського уряду передав Б. Хмельницькому знаки гетьманської влади.

Березневі статті

Березневі статті – це україно-московський міжнародний договір, який визначав політико-правовий статус України. 
Їх умови:
1. Виборність гетьмана, який підлягав затвердженню царем;
2. Гетьман зберігав право дипломатичних зносин з усіма державами, за винятком речі Посполитої і Туреччини;
3. Зберігався весь військово-адміністративний апарат, що склався у ході війни, і його виборність;
4. Суд діяв на підставі місцевих законів і звичаїв;
5. Царський уряд установлював свій контроль над українськими податками, значна частина яких надходила в царську скарбницю;
6. Підтверджувалися станові привілеї української козацької старшини, шляхти і духівництва, одночасно закріплювалася феодальна залежність селян.

Воєнні дії проти Польщі 1654-1655 рр.

Весною 1654 р. на території Білорусі та Смоленщини розпочалися нові військові дії об’єднаних московсько-українських військ проти Речі Посполитої. 
Головні битви:
1. січень 1655 р. – Охматівська битва;
2. вересень 1655 р. – битва під Городком.
3. листопад 1655 р. – битва під Озерною (результат: укладення угоди між українським гетьманом і кримським ханом про невтручання Криму у війну України і Московії проти Польщі).

Віленське перемир`я 1656 р

Віленське перемир’я 1656 р. було укладено між московським царем та польським королем. 
Умови: 
1. обидві країни домовились не розпочинати переговори про мир зі Швецією;
2. розпочинаються сумісні воєнні дії проти Швеції та Бранденбурга тощо.

Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького

  Віленська угода викликала невдоволення української старшини та гетьмана, оскільки була укладена без згоди на те українців. Цей факт дав підставу гетьману і козацьким полковникам відкрито звинуватити російського царя в порушенні умов Переяславської угоди.
Серед нових претендентів на роль союзників України виступили:
1. Трансільванія;
2. Швеція.
8 жовтня 1656 р. – укладення угоди про військовий союз між Україною та Трансільванією. 
1656 р. – покращення міжнародних відносин зі Швецією.

Становище України після смерті Б. Хмельницького

1657 р. – смерть Б. Хмельницького. 
Загострюються міжнародні відносини Української держави з більшістю сусідніх держав:
1. Річ Посполита та Кримське ханство знов готуються до війни;
2. Московський уряд готує нові статті, серед яких такі умови:
А. у найбільших містах країни мають розташовуватися російські гарнізони, які повинні утримуватися за рахунок місцевого населення;
Б. податки з оренди та інших доходів мають надходити до царської казни;
В. кількість реєстрових козаків скорочується до 10-40 тис.;
Г. посада гетьмана погоджується з царем
Д. київський митрополит освячується російським патріархом тощо.
Крім того погіршується внутрішньодержавне становище, оскільки поглиблюються протиріччя між прихильниками різних зовнішньополітичних орієнтацій.